Оце нещодавно прийшов до мене на каву друг. Давно вже ми ось так не збирались, не говорили. Тому назбиралось тем для розмов.
Тарас Володимирович почав із того, що його дочка завагітніла. Відразу вони з дружиною, як батьки, почали всіляко допомагати їй. Особливо з огляду на той факт, що батько дитини ставився до коханої дуже і дуже погано. І та дурепа, інакше не назвеш, за декілька тижнів до пологів вирішила пробачити його та дати другий шанс. Заявила нам, що з пологового буде забирати її Женя.
– Та той Євген дозволяв собі говорити, що дитина нагуляна, ні за що він визнавати її не буде. А якщо й навіть справді він батько, то категорично проти того, щоб дівчина народжувала. Віка дзвонила нам і ревіла у слухавку, страждала. І щось мені дуже дивно стало в момент, коли той невіглас почав приходити провідувати її, сказав, що дитину будуть виховувати разом. Щоправда, коштами допомагати не поспішав. А сам знаєш, які витрати при народженні малюка. А на словах, то вже такий герой. Як послухати, то скоро вони мали б на власну віллу переїхати.
Коли народилась наша малютка, то хлопець обіцяв, що відразу з пологового забере дівчат до себе. Вона повірила, понадіялась та й стала чекати з неба погоди.
– Ну так а в чому проблема? Може, дійсно він багато переосмислив і вирішив, що вчиняв неправильно?
– Та я тебе прошу. Люди не змінюються у більшості своїх випадків. А такий пройдисвіт як він, то й взагалі мови нема. Своєї квартири у нього не було, в свої 24 жив досі із батьками. Я розумію, що для молодят була б своя кімната у двокімнатній квартирі. Та ти уяви, яке це життя із свекрухою. Якщо я прийду до пологового і побачу його там, то буду дуже злим. А потім просто візьму і піду додому. Якщо мої слова нічого не означають.
Річ у тім, що Вікторія зустрічалась з цим парубком десь майже рік. Одразу він не сподобався батькам дівчини. Щоб ви собі розуміли, походив він із бідної сім’ї, до цього часу жив із батьками, ніде не вчився, диплому не мав, роботи нормальної теж. Наскільки я знаю, то на життя заробляв, розвозивши кур’єрську доставку їжі. Та платять там негусто. І все його влаштовувало, мріяти більше нема про що.
На відміну, від нього, дочка Тараса Володимировича була неймовірно розумна, освічена та красива. Закінчивши університет на червоний диплом, вона швидко стала спеціалістом своєї справи та влаштувалась дизайнером у одній із великих місцевих фірм. Скільки тільки не було у неї залицяльників. І заможні, успішні, і забезпечені. А вона вибрала того, хто і мізинця її не вартий.
– Добре, а де ж вона з тим Женею познайомилась?
– Якось замовляла доставку їжі на гулянку з подругами і так запав він їй у душу, розговорились, обмінялись контактами і понеслось. Почали зустрічатись, а потім дочка дізналась, що носить під серцем дитину. На що її обранець сказав позбутись дитини. Ми відразу забрали її до себе, облаштували дитячу кімнату, накупували всього, приготувались до пологів. А він ось так з’явився, поманив її пальчиком і вона побігла, як цуцик. Тобто наша допомога вже не має ніякого значення. Ліпше іти жити із свекрухою і сумнівним парубком.
Звичайно, друга свого я розумів, але не міг все ж він міг і прийняти нормально рішення своєї дочки?! Вона ж має право на вибір.
