Який ще друг? Може ви її коханець? Навіщо дзвониш? Хоче зі мною поговорити по чоловічому?! То приїзди! Думаю адресу знаєш!

Ігор подзвони до Святослава. Його попрохала Оксана. Вона дружина Святослава. Чоловік постійно ревнував її до Ігоря. Оксана втомилася кожен день пояснювати, що в них немає роману. Ігор її друг. Вони разом з пелюшок.

Святослав підняв слухавку. Ігор ввічливо привітався.

  • Здраствуйте, Святославе.
  • Добрий вечір. Ви хто? – Не дуже ввічливо запитав Святослав.
  • Я друг вашої дружини. Ігор. Вона мала вам про мене казати.
  • Який ще друг? Може ви її коханець? Навіщо дзвониш? Хоче зі мною поговорити по чоловічому?! То приїзди! Думаю адресу знаєш! – Святослав був ревнивим чоловіком. Він контролював знайомства своєї дружини. Знав усіх її друзів та знайомих. Святославу одразу не сподобався той Ігор. Оксана постійно про нього говорить. Ходить з ним на каву. З якої радості?! В неї чоловік є! Нехай приділяє увагу йому.
  • Не хвилюйтеся. Я не дзвоню, щоб сваритися. Всього лише хочу прояснити ситуацію. Розумієте…
  • Ні! Не розумію! Припини липнути до моєї дружини! В неї чоловік є! Досить вже! Знайди собі свою жінку!
  • Господи… Ви все не так розумієте! Я одружений. Вже десять років у шлюбі, тому…
  • Твоя дружина знає, що ти їй зраджуєш? Я вивідаю її номер в Оксани і все скажу! Вона дізнається, який в неї чоловік зрадник! Знатимеш своє місце!
  • Оксана попереджала. Що з вами важко розмовляти, але я не думав, що настільки… – Скрушно мовив Ігор. – Давай почнемо спочатку. Я одружений. Мене цікавить тільки моя жінка. З вашою дружино я дружу з пелюшок. Ми разом росли, ходили в садок та сиділи в школі за однією партою. В нас суто дружні стосунки. – Ігор намагався виправдатися. Говорити з Святославом виявилося важніше, ніж він думав.
  • Ого! То ти чудово знаєш, що їй подобається! Напевне, квіточки їй носиш! Водиш в її улюблені кафе! Приїзди, поговоримо вживу! Я тобі швидко поясню де твоє місце! Будеш знати, як до чужих жінок ходити! Добряче провчу тебе! – Святослав вже кипів. Він хотів знайти того Ігоря прямо зараз! Ти диви! Дзвонить до нього і вчить його жити! Приїхати боїться.

Ігор не знав, що йому говорити. Схоже, Святослав кипить від люті. Що ж робити, аби не стало гірше? Не хочеться, щоб Оксана прийшла додому до злого чоловіка. Потрібно спробувати підібрати інші слова.

  • Давай заспокоїмося і почнемо спочатку. Я друг вашої дружини…
  • До біса мені твоя дружба! Ти її коханець! Дзвониш, щоб розвалити нашу сім*ю! Я кажу тобі, приїзди до мене! Пику тобі розфарбую! По телефону ти дуже сміливий! Подивлюся на тебе вживу! Тюхній! Ганчірка! Як там твою дружину звати? Хутко давай її номер! – Святослав кричав. Його чули всі сусіди. Вони давно звикли до криків Святослава. Він частенько підвищував голос без приводу, а тепер він є.
  • Добре. Давайте я приїду і ми спокійно поговоримо. – Здався Ігор.
  • Ага! Нарешті поводиш себе, як нормальний чоловік! – Радів Святослав.
  • Тоді я їду на Квітневу, двадцять шість? – Уточнив Ігор.
  • Яка в біса Квітнева?! Ти знаєш нашу адресу, блазню!
  • Стривайте. Оксана живе з вами на Квітневій. Ви переїхали?
  • Ні. – Твердо мовив Святослав.
  • Так… Добре. А вашу дружину звати Оксана Дзюбюк?
  • Яка Дзюбюк? Хилимонюк вона!
  • Ой… – Ніяково мовив Ігор. Він хутко глянув на екран телефону. Пильно прочитав кожну цифру. Він помилився номером. – Перепрошую, за незручності. Я набрав неправильний номер. Гарного вам дня! – І скинув слухавку.

Святослав мовчки стояв посеред кухні. Треба набати дружину. Може її «друга» звати не Ігор.

Оцените статью
Який ще друг? Може ви її коханець? Навіщо дзвониш? Хоче зі мною поговорити по чоловічому?! То приїзди! Думаю адресу знаєш!