Світлана мешкала у невеликому селі. Вона мала хороші оцінки у школі з усіх предметів, але найбільше любила математику. Навіть довгі приклади вміла обчислювати в умі. Вона мріяла продовжити навчання й вступити до університету, але на це у її батьків не було грошей. Тому дівчина була влаштуватись на роботу, щоб заробити собі на навчання.
Юну дівчину, без стажу роботи, яка щойно закінчила школу, на хорошу роботу ніхто брати не хотів. Тому довелося обирати з більш доступних пропозицій. Так вона влаштувалась посудомийкою у ресторан. Робота була нестерпно важкою. Вистоявши цілий день на ногах, Світлана приходила додому й одразу падала на ліжко спати. Та попрацювавши кілька місяців вона почала звикати й до кінця робочого дня втома вже була не настільки відчутною, як на початку.
Якось постачальник привіз до ресторану продукти. Документи лишив на столі. Світлана помітила, що вони абсолютно не заповнені. А це було дуже ризиковано, через таке недбальство можуть бути проблеми. Світлана сіла й за пару хвилин зробила усі необхідні обчислення, навіть загальну суму підрахувала. Коли чоловік взяв документи до рук, щоб заповнити, він побачив, що все вже зроблено. Перевірив – всі підрахунки правильні. Запитав Світлану, як це їй вдалось. А вона сказала, що це для неї не складно. Чоловік не повірив на слово й попросив помножити кілька цифр. Всі відповіді були правильними.
Коли чоловік приїхав до ресторану наступного разу, він запропонував Світлані працювати у нього на посаді бухгалтера. Навіть пообіцяв оплатити підготовчі курси, аби не втрати такого цінного працівника.
Зараз Світлана має хорошу роботу та планує вступати до університету на заочну форму навчання. І щаслива, що доля подарувала їй щасливий білет.
