З донькою Віри у нього склалися дружні стосунки, чому вони всі дуже раді. Володимир мріє і про свою дитину, та Віра мило усміхається і мовчить.

Володимир зустрів Віру, коли йому виповнилося сорок один рік. Він уже і не надіявся одружитися, думав що залишиться вічним нежонатим. Але все ж таки зустрів, як йому здавалося ту єдину, без якої життя вже немає.

Вірі виповнилося тридцять дев’ять років. У неї є донька, яка навчається в інституті. Живе в гуртожитку. Говорить, що пішла туди жити, щоб мама влаштувала своє особисте життя. Ось так майже відразу Володимир став чоловіком і вітчимом. З донькою Віри у нього склалися дружні стосунки, чому вони всі дуже раді. Володимир мріє і про свою дитину, та Віра мило усміхається і мовчить.

Спочатку все йшло добре. З Вірою жили душа в душу. Та згодом Володимир став помічати, що дружина постійно чимось незадоволена. Командує ним. Туди не йди, с тим не говори, з друзями не зустрічайся.

Коли йдуть разом прогулятися, Віра вказує, що можна Володимиру купувати, а що ні. Якщо він захотів води, то купувати не обов’язково. Прийдуть додому і поп’є. Таких дрібниць дуже багато.

Але якщо Віра захотіла купити собі морозиво, то відмовляти її неможливо. Сварка виникає на рівному місці. Володимир не розуміє, куди поділася та ніжна, закохана в нього Віра. Наразі це зовсім друга жінка, чужа незнайома. Як далі жити й поводитися, чоловік не розуміє. Чому так сталося? Адже впевнений був, що Віра саме та, яка потрібна йому.

Рік тільки разом, а стільки проблем. Розлучатися не поспішає Володимир. Сподівається, що зможуть знайти в собі сили дослуховуватися одне до одного, і відновлять загублені почуття.

Оцените статью
З донькою Віри у нього склалися дружні стосунки, чому вони всі дуже раді. Володимир мріє і про свою дитину, та Віра мило усміхається і мовчить.