Від самого знайомства Ніна Миколаївна здалася мені розумною жінкою. В наші відносини з дружиною не вмішується. Коли народилася наша донечка Сашенька, теща сказала, що допомагатиме, коли матимемо потребу. А так приходить не часто. А нам то краще, ми самі з дружиною справляємося. Та коли приходить її мама, то ми не проти залишити їй донечку, а самі швиденько йдемо по своїх справах. Адже не вирішених питань достатньо.
Так було і того разу. Ольга Вікторівна прийшла до нас, а ми з дружиною просили посидіти з Сашенькою, поки владнаємо свої справи. Я пішов на роботу, а Світлана по своїх справах. Домовилися прийти через три години. Я збирався взяти відпустку, щоб більше часу бути з родиною. Адже Сашеньці виповнилося шість місяців. Дівчинка жвава, тільки встигай дивитися за нею. Начальник пішов мені на зустріч, і я швидко оформив відпустку.
Додому поспішав із радісною новиною. Добре, що справився швидше, ніж планував. Двері відкрив своїм ключем, почув розмову тещі з кимось по телефону. Те, що почув про себе, приголомшило. Спочатку хотів вчинити сварку, але передумав. З дружиною живемо добре. А її мама так відзивається про мене, образливо. Але вирішив не показувати вигляду, що все почув. А сам у роздумах, як далі відноситися до тещі. Можливо вона й моїй дружині таке говорить? Ось так живеш і думаєш, що начебто знаєш людину добре, а потім як грім з ясного неба тебе ця людина неприємно дивує.
