Три дні тому з Канади приїхала моя молодша сестра з чоловіком, за якого там вийшла заміж. Привезли батькам купу різних речей, щось модне та стильне. И хоча вони в побуті не носять такого, раділи і дякували так, що передати неможливо, казала, що кращого ще в житті не бачили.
Наступного дня у них був, так би мовити, тур по родичах: неймовірні розповіді, щедрі пригощання, захоплення — усе, що так тішить мою сестру Марину.
Майже тиждень ми ніби святкували всі свята підряд: батьки бігали навколо сестри і зятя, намагаючись у всьому догодити, бавилися в онуками, накривали столи з різноманітними стравами.
Коли наше канадське подружжя збиралося додому, мати з батьком поклали їм до чемодану конверт із грошима, який, звісно, не залишився непоміченим. Прощання було довгим, зі сльозами і причитаннями, а на гостинець мама спакувала величезні сумки.
Нарешті Марина поїхала.
А ось вже того ж вечора мати згадала про свої хвороби і попрохала дружину доглянути її. Тато в той же час сказав, що я маю вилізти на дах і полагодити там діру, бо він вже застарий для цього і, зрештою, у нього є син. Його навіть не зупинило те, що надворі йшов дощ.
Моя дружина Світлана цілий вечір бігала навколо мами, варила їй відвари, подавала ліки, виконувала всі забаганки. І від цього мені чомусь так сумно ставало на душі.
Ми живемо з батьками в одній хаті вже 7 років. Маємо хлопців-близнюків. Коли вони народилися, ми всі разом вирішили, що поки переїдемо до мами з татом, а самі будемо збирати гроші на свій будинок. Досить швидко мати переклала всі побутові обов’язки на Марину, батько зробив те саме. Батьки з тих людей, що дуже шанують себе. І якщо є можливість відпочити, вони з радістю це роблять. Усе робимо ми. Не те, щоб я проти допомогти батькам, але ж ставлення до мене і до моєї сестри, яка приїжджає раз на рік, останнім часом зовсім різне.
І тепер я ще гостріше розумію, що не треба було нам жити в одному домі. Правду кажуть люди, що дорожча та людина, яка живе далеко, а та, що є поряд, іноді не цінується зовсім. Думаю, варто вже з’їхати від батьків і жити окремо. Але ж ми ще не зібрали достатньо грошей на свій будинок. То як мені діяти за таких обставин?
