Я народився у сім’ї, де не люблять і не поважають один одного. Моя матір з батьком постійно сварились/ Я не розумію чому батьки жили разом і матір терпіла батька.
У два місяці в мене на лобі з’явилась червона пляма. Спочатку вона була невелика, але з часом почала збільшуватися у розмірі. Лікарі сказали, що це родимка і можна буде її прибрати за допомогою операції. Ця пляма зруйнувала мені дитинство.
Пляма збільшувалась і уже була майже на все чоло. Мама вирішала погодитись на операцію і мені її зробили. Після операції залишився великий шрам на обличчі.
Коли я пішов до школи, то через мій зовнішній вигляд мене ображали однокласники. Вони говорили, що я страшко і не хотіли зі мною дружити. Я завжди був сам і не мав жодного друга.
Коли мені виповнилося шістнадцять років я закохався у дівчину з паралельного класу і вирішив піти на шкільну дискотеку, бо знав, що вона там буде.
Коли я її побачив, то вирішив підійти до дівчини і запросити її на танець. Олена погодилась і ми танцювали. Я був тоді наївним та повірив, що можу їй також сподобатись.
На наступний день я підійшов до неї у школі і запросив на побачення, а вона розсміялась та сказала:
– Я ніколи не буду зустрічатись з тобою, ти бачиш себе у дзеркалі! Ти – страшко.
Я тоді зрозумів, що напевно я буду завжди самотнім. Коли прийшов додому, то сказав матерії, що не потрібно було мене народжувати. Вона мене запитала, що сталось і я їй розповів. Матір сказала, що не завжди так буде і я ще колись знайду собі хорошу дружину.
Але нічого не змінилося дівчата мене уникали, а хлопці не хотіли зі мною товаришувати. Через це у мене була низька самооцінка і я сам почав боятись спілкуватись з людьми. Мені здавалось, що увесь світ проти мене: у мене не було друзів, а батьки постійно сварились і мені здавалось, що я в цьому винен.
Одного разу до мами приїхав брат, він жив у іншому місті і мав свій бізнес. Володимир з моєю матір’ю не бачився декілька років. Дядько порадив мені звернутись до пластичного хірурга і сказав, що заплатить за операцію.
Через три місяці мені зробили операцію і після неї шрам став уже не таким помітним.
Зараз мені уже двадцять сім років і я маю кохану дружину та маленького сина. Завдяки допомозі дядька я отримав шанс на нормальне життя.
