Моя подруга Наталя з вигляду надзвичайно красива дівчина. Висока, струнка, фігура у неї відмінна. Один словом довгонога брюнетка. За нею в слід аж всі чоловіки мліють. От тільки вона дуже перебірлива і нікого до себе не підпускає.
З нею ми разом орендуємо квартиру в центрі міста. Та й ми більше, ніж подруги. Вважаємо одна одну сестрою. Настільки вже рідними стали. В нас навіть таємниць нема – виливаємо всю душу при потребі.
Наталя працює івент-менеджером. Тобто організовує всякі події. Того дня вона влаштовувала вечірку для еліти. Та й під час тієї вечірки контролювала чи все йде за планом.
Те, що Наталя не повернулася ночувати додому мене дуже здивувало. Я навіть почала хвилюватися. На телефонні дзвінки вона не відповідала. А вранці прийшла.
Вона провела цю ніч з одним із гостей. Молодим бізнесменом з Києва. Хоча такого я від неї не очікувала, як і вона сама від себе.
Ввечері кур’єр приніс для Наталі подарунок. Букет квітів і конверт. В конверті були гроші і записка: “Дякую, мені було добре”.
Наталя була сама не своя від цих слів, а тим більше від грошей. Це ж яке приниження для неї, наче вона якась дівчина з дороги.
Та це ще не все. За місяць Наталя дізналася про вагітність після тієї ночі. Що їй робити – вона не знала. Знала точно, що народжуватиме, а там Бог добрий.
Сповістити майбутнього батька подруга таки вирішила. Вона помістила в конверт фото з УЗД-дослідження і написала: “Так, справді було добре. Таточку!”.
І відправила тому чоловіку. Наступного дня на нашому порозі стояв той самий молодий бізнесмен. Розумів, що дитина його. Він одразу сказав, що потрібно вирішити ситуацію. Наталя ж сказала, що нічого вирішувати не буде – це її дитина і вона народжуватиме.
Зараз Наталя на четвертому місяці вагітності, а я завтра йду на їхнє весілля. Ось така історія.
