З народженням сина, Олеся дуже змінилася. Вона почала зникати кудись на цілий день, а потім — на всю ніч. Мій брат залишився сам з маленькою дитиною на руках.

Мій рідний брат Сашко довго не міг обрати собі пару. Він дуже добрий, спокійний та терплячий хлопець. Має дуже відповідальну роботу й постійно на ній пропадає. А коли ж особисте життя влаштовувати?

Одного разу мама сказала, щоб я познайомила його зі своєю подругою Олесею. Я й зовсім забула про неї. Олеся — моя однокласниця, яка ще досі не заміжня. “А що, дівчина гарна, привітна, працьовита. Може щось і вийде”, — подумала я собі.

Змовилися з мамою і вирішили скоріше втілити свій план в реальність. Олесю я попередила, а Сашка — ні. Адже я була впевнена, що він ніколи на таке не погодиться.

Одного дня, ніби ненароком, Олеся прийшла до мене, щоб щось передати. Ми попили каву, згадали шкільні роки, поговорили. Саша тоді, коли повернувся з роботи, беземоційно привітався з нею і пішов займатися своїми справами. Наступного разу, коли ми всі кудись компанією збиралися, я знову покликала Олесю.

Сашко нічого не підозрював. Але Олеся йому сподобалася. Він знав її раніше, проте вони дуже рідко зустрічалися. Так поступово справа спершу дійшла до того, що вони стали дуже гарною парою, а потім — до весілля. Сашко виглядав дуже щасливий. Вся наша сім’я була задоволена тим, що так все склалося.

Весілля було невелике й одразу після нього молоді стали жити окремо. У Сашка була квартира, що йому у спадок залишила бабуся. Тільки живи й насолоджуйся один одним. Але сталося зовсім не так.

Коли Олеся народила сина, ми всі були дуже щасливі. Сашко радів, що став батьком, а Олеся дуже змінилася. Намагання Сашка догодити дружині у всьому, зробило з неї егоїстку. Вона почала залишати маленького сина з Сашком і на цілий день йти з дому, мовляв, для того, щоб відпочити від дитини, розвіятися. Чоловік з розумінням до дружини, брав відгул на роботі й залишався з дитиною. Потім це стало траплятися дуже часто. Олеся приходила весела, від неї несло пивом.

Ми нічого не знали до того часу, поки вона не загуляла на всю ніч. Сашко зателефонував мені й попросив купити кашу та підгузки для сина. Він сам не міг вийти в місто, бо дитина капризувала. Я все купила й зайшла, щоб віддати.

— А де твоя дружина? — запитала я.

— Вона загуляла, — спокійно відповів Сашко.

А потім сказав, що любить її й вибачить усе — навіть зраду. Я була шокована, коли це почула. Я заглянула на кухню й побачила, що там вже давно не було жіночої руки. Взагалі, у всій квартирі треба було лад навести.

Брат ходив за мною по квартирі й казав, що змушений залишити свою роботу в офісі й перейти на дистанційну. Так він зможе нормально виховувати сина. Я зрозуміла, що він вже все вирішив і розпланував. А на Олесю він не розраховує. Коли б вона не повернулася, він нічого не змінить. Мій брат дуже терплячий.

Я б дуже хотіла, щоб все було інакше. Сашко побачив мій зіпсований настрій і сказав:

— Не переживай! Я щасливий — у мене є син. Якось впораюся.

Звісно, що впорається, але те, що у нього з дружиною — не сім’я. Що та Олеся собі думає? Я ж то знаю, що мій брат може довго терпіти, але чи вартує вона того?

Оцените статью
З народженням сина, Олеся дуже змінилася. Вона почала зникати кудись на цілий день, а потім — на всю ніч. Мій брат залишився сам з маленькою дитиною на руках.