З першого дня в новій школі, хлопець зрозумів, що там не тільки друзів не буде, але й ходити до школи не захоче.

Тато Дмитрика займає високу посаду. Мама працює поруч із татом. Хлопчик ходить у звичайну школу, де в нього багато друзів. Коли Дмитро перейшов у сьомий клас, тато повідомив, що йде на підвищення і вони переїжджають в іншу частину міста. Наразі в них буде велика трикімнатна квартира в престижному районі. Син ходитиме в елітну школу, де в нього також буде багато друзів, говорив тато.

З першого дня в новій школі, хлопець зрозумів, що там не тільки друзів не буде, але й ходити до школи не захоче. З першої хвилини, коли він зайшов у клас, на нього зверхньо дивилися ватага хлопців. Дівчата приєднувалися до них, намагаючись довести хто з них найбільш зуміє образити новенького. Дмитру вказали місце на останній парті поруч із дівчинкою, такою ж зацькованою. Але хлопець не звертав уваги на кепкування.

На перерві до нього приставали, там де не дістають камери спостереження.  Дмитро пручався як міг, але сили не рівні. Таких як він у класі п’ять чоловік. Діставалося всім їм, але перемогти ватагу в п’яти не могли. Тим більше, що з них дві дівчини. Тату Дмитро не жалівся. Навіщо хвилювати його, він все одно нічим не допоможе. Так пройшли роки. Хлопець нарешті діждався, коли їм вручили атестати. На випускний не пішов, як мама його не вмовляла. Для нього ця сторінка життя закрилася назавжди. Він намагається не згадувати про школу взагалі, тому що потім довго сняться жахи тих часів. З друзями по нещастю спілкувалися, але чим далі, то все менше.

Дмитро Олександрович займає шикарний кабінет, дорога обстановка вказує на хороший достаток. Наразі це його дітище, його фірма, яку він створив особисто. На сьогодні дохід перевищує сподівання, які планував одержувати. Дмитро Олександрович має великий штат працівників. Є одне вакантне місце. Але відбір туди він проводитиме особисто. Посада відповідальна, тому людину потрібно взяти розумну.

З самого ранку йдуть люди в надії знайти роботу в нього, але все не те що потрібно. Зайшов чоловік, на якого тільки глянув Дмитро Олександрович, відразу помінявся на обличчі. Але голос звучав спокійно. Він вислухав того претендента, потім запитав, ким сьогодні працює його батько. Чоловік здивовано поглянув на начальника, але не впізнав його. Він сказав, що тато його давно безробітний. З роботи звільнили, гроші швидко закінчилися.

Дмитро Олександрович вибачився, сказав, що зателефонують коли приймуть рішення, і попрощався з ним. А сам дивився на нього і згадував школу. Це той Ярослав, котрий верховодив над мажорами, і придумував витончені знущання. Дмитро Олександрович наразі міг би взяти його на роботу, потім підставити та посадити за збитки на фірмі. Але робити такого не буде. Доля сама вирішила покарати винних.

Все ж таки є у світі справедливість, і не треба брати гріх на душу. Доля вирішить як правильно вчинити.

Оцените статью
З першого дня в новій школі, хлопець зрозумів, що там не тільки друзів не буде, але й ходити до школи не захоче.