Я знову думаю про те, як добре взимку, коли про нас забувають численні родичі й друзі, які в повсякденному житті з нами навіть не віталися. Але з того часу, як я вийшла заміж за Олександра і ми поїхали жити в невелике місто біля моря, якимсь дивом про мене згадали всі. Двоюрідні, троюрідні, сусіди й люди, які наразі називають себе нашими друзями. Причину їхньої привітності не важко здогадатися. Адже всім хочеться влітку на море, поніжитися на сонечку.
Ціни на житло кусючі, а тут знайома, чи родичка, чом би не осісти в неї на період відпочинку. І платити не потрібно і жити є де. Та їхня позиція не влаштовує в першу чергу мене з чоловіком. Чому він повинен терпіти моїх знайомих, яких в цей час стало дуже багато. З травня місяця починають телефонувати, та замовляти дні чи тижні, в які вони бажають приїхати на відпочинок. Мій чоловік поступив правильно, я так вважаю.
Змінив номер телефону мені й собі, а хто телефонував, якимсь чудом дізнавшись новий номер, говорив, що не туди потрапили. Так що перше спільне літо ми провели спокійно. Коли поїхали відвідати моїх батьків, з нами ніхто не вітався. Образилися. Постає питання, якби вони були на моєму місці, чи влаштовували безплатний готель зі свого будинку? Ото ж бо й воно, що ні. Так чому ображатися. Наразі багато є місць де можна відпочити, при цьому не обмежувати приватне життя іншої людини. А як би ви поступили в такій ситуації?
