Ще коли я була молодою, мені тоді було приблизно 20 років я відчула справжнє палке кохання. Та як і всі дівчата в цьому віці я була наївна. Ми жили відкрито, але коли я зробила тест на вагітність та побачила там позитивний результат – мого коханого хлопця не стало.
Що мені робити я не знала, але й чекати коли можливо у нього прокинеться совість часу не було. Отож я дізналася, що вагітна на ранньому терміні і вирішили не виношувати дитину. Прийшла до спеціаліста, він попередив про усі наслідки та наполягав залишити дитину. Можливо мої дії здаються не правильними та я про дитину. Що я сама зможу їй дати?
Я ще не мала нічого й сама. Коли народилася б дитина це було б закінчення мого майбутнього.
Я важко переживала свій вчинок. Мене мучила совість, вночі я бачила жахи. Я не могла справитись з цим, тому вирішила відвідувати психолога який мені допоможе. Перш ніж я повернулася до нормального життя пішла багато зусиль та років.
Жоден чоловік більше не привертав мою увагу! Я вважала, що вони всі однакові, вони мені противні. Тому я вирішила поглинутися в кар’єру і стала керівником великої фірми. Одного разу я зустрічалася з партнерами для того аби підписати контракт, там і ми з моїм майбутнім чоловіком зустрілися. Він був єдиною людиною якій я могла довіритися і розказати всю правду.
Ми одружилися та згодом почали планувати народження дитини. Дуже довгий час у нас нічого не виходило. Після всіх спроб я звернулась до лікаря. Призначили аналізи, які показала, що я здорова та завагітніти не можу через наслідки з минулого. Переривання вагітності дало про себе знати.
Нам нічого не залишалося як змиритися, з тим, що старість ми зустрінемо удвох, тому вирішили в своє задоволення. І варто зазначити, що нам сподобалося це життя. Часом я навіть подумки дякувала, що у мене не вийшло мати дітей.
Коли мені було майже 50 років я відчула зміни у своєму організмі. Я помітила, що почала більше втомлюватися, нестерпно боліла голова, мене нудило. Я вважала, що захворіла і тому пішла в найкращу лікарню нашого міста здати аналізи, але коли мені дали результат я була дуже здивована. Лікар сказав, що я вагітна.
Почувши це, я ніби знов перенеслася назад у свої 20 років, тоді коли дізналася, що чекаю дитину. Так, зараз я цілком можу забезпечити та готова до дитини, але вже немає такого бажання, я її не хочу. Мій організм старий, шанс виносити та народити здорову дитину не великий, та і я не знаю чи зможу справитись з нею у такому віці.
Як ви вважаєте, варто народжувати дитину? Чи можливо краще все ж таки самим насолоджуватися життям?
