Я поверталася з базару. В одній руці я несла свою сумку, а в іншій пакт з м’ясом та фаршем. Вирішила порадувати чоловіка голубцями або пельменями. Тоді я ще не вирішила. Щоб швидше дійти додому пішла коротшим шляхом через парк. Людей там мало, але ніколи нічого не траплялося. До того дня.
Я почула, що позаду мене хтось біжить. «Напевно який малохольний робить пробіжку» – подумала я. Та раптом за мою сумку хтось вхопився й почав смикати її намагаючись вирвати з руки. Не знаю, як так швидко я змога зорієнтуватися, але замість того, щоб кричати про допомогу я усього розмаху заїхала тому бігуну пакетом з м’ясом. Що б ви розуміли я жіночка рембрандтівської комплектації з важкою рукою.
Півтора кілограма замороженої свинини швидко подіяли й невдаха грабіжник впав на землю. Але я вже увійшла в азарт та почала його г амселити та так, що він почав кричати про допомогу.
На його щастя, або нещастя поруч опинився патруль. Вони відтягли мене від нього. Гадаю, що він радів, що між ним та мною стануть залізні ґрати. Коли у відділку я писала заяву, то сміялися всі поліціянти. Дехто навіть жартував чи не хочу я піти до них працювати, адже цього грабіжника вони шукали вже третій тиждень, а йому завжди вдавалося зникати. Мені навіть виписали грамоту.
