Ліля з самого дитинства вміла зібрати навколо себе дітей та зайняти їх іграшками. Навіть своїх однолітків зацікавлювала так, що найбільші бешкетники ставали чемними і дуже уважно грали в ті ігри,які пропонувала Ліля.
Саме тому брати її мами часто залишали дітей з Лілею. Хоч мама в своїй сім’ї і не найстарша, а єдина донька, що народилась передостанньою, та вийшла заміж найскоріше. Тому всі двоюрідні брати і сестри були молодшими за Лілю.
Молодші дуже сильно любили свою старшу сестричку, а Ліля любила їх. Тому всі ігри завжди проходили мирно й дуже весело. Особливо часто багато дітей залишалось з Лілею, коли дорослих запрошували на всілякі свята.
Коли ж батьки приходили забирати своїх дітлахів, то ті тулились до Лілі та не хотіли йти. Мовляв хочуть далі гратись зі старшою сестричкою. Мама Лілі ж, в свою чергу, була переконана, що та вже обрала собі своє призначення всьому світі.
Коли дівчина готувалась до вступу в університет, то мама переконувала, що їй обов’язково треба йти вивчатись на педагога. Та Ліля і сама цього хотіла, тому так і зробила.
Коли ж навчання закінчилось, то Ліля одразу ж пішла працювати в школу. Там діти одразу ж полюбили нову вчительку. Тому через рік роботи Ліля змогла взяти собі клас.
Одного разу, один з учнів, приніс з дому мандаринки, щоб пригостити свою улюблену вчительку та однокласників. Коли хлопчик вручив пакет мандаринок Лілі, то вчителька поділила їх між усіма дітьми. От тільки за декілька хвилин сталось те, чого ніхто не очікував. В однієї дівчинки з’явилась сильна алергія, від якої та почала задихатись.
Одразу ж, не зволікаючи, Ліля набрала номер швидкої, яка дуже оперативно приїхала на виклик. Швидка прибула за декілька хвилин. Пощастило, що поліклініка знаходилась на сусідній вулиці.
Дівчинку забрали, з нею поїхала і Ліля. Все закінчилось добре. Дитині вкололи всі необхідні ліки та залишили на деякий час в лікарні. Батьків одразу ж повідомили про те, що сталось. Вони запевнили, що в їх доньки ніколи не було алергії на цитрусові. Та це й не дивно. Алергія може з’явитись в будь-який момент.
Батьки подякували Лілі за те, що так швидко зреагувала та не розгубилась в такій ситуації. Вона врятувала життя їхній дитині, за що ті тепер дуже вдячні. А Ліля з тих пір детально уточнює в батьків своїх учнів, чи немає часом в їхніх якихось проблем зі здоров’ям, про якій їй варто знати.
