Заміж я вийшла два роки тому. Як би ж мене хтось напоумив до заміжжя, розповівши, що ознаки того, яким буде ваше подружнє життя, можна розгледіти ще до весілля. Я відчувала щось не ладне, але слухала маму, яка мене повчала так, як її у свій час вчила бабуся.
Тепер я розумію, що коли стосунки з його рідними, зокрема майбутньою свекрухою не задалися з самого початку, а наречений замість того, щоб постояти за тебе, просто переказує ті всі плітки тобі особисто – потрібно не оглядаючись тікати від таких стосунків. Якщо вже зараз він боїться сказати слово на твій захист, т о далі буде лише гірше.
А ще він переказував багато з того, про що ми говорили віч-на-віч. Потім воно випадково випливало, коли всі родичі збиралися в тісному колі й мені було дуже неприємно – це, як ніж у спину від близької людини, з якою ділиш свій побут і з якою ділишся своїми душевними переживаннями й особистими проблемами.
Я жалію, що так поспішила. Краще б зачекала пару років, розібралася в собі у власних життєвих принципах, а вже тоді підбирала людину, яка їм відповідає. Бо жити з матусиним синком нікому не побажаєш!
Моя майбутня свекруха ще при нашому першому знайомстві поцікавилась, хто я за знаком зодіаку і цілком серйозно почала пояснювати, чому ми з її сином не пара. А він у цей час просто мовчав і безглуздо посміхався. Те, що вона диктувала йому своє бачення, ще коли ми не були у шлюбі, перенеслося і на наше подружнє життя.
Скільки я вислухала безглуздих питань. Інколи відчувала ніби я не в гостях у майбутніх свекрів, а на допиті, як злочинець. Це все вказувало на те, що довіри немає.
І ще тоді, на етапі знайомства, потрібно було дивитися на ситуацію реалістично. Не сподіватися, що мамин синочок, після одруження, враз стане самостійною особистістю. Не сподівайтесь на диво!
Шкода, що у свій час я слухала поради мами, а не власну інтуїцію, яка мені підказувала: біжи!
