За тиждень до весілля Юра знайшов лист у своїй поштовій скриньці. Якби не його сусідка тітка Валя, яку все цікавить, він ніколи б не зазирнув у ящик і не знайшов його. Саме вона, підстерегла Юру і вибігла з квартири запитати, що в тому листі, який йому підкинула Леся. Коли Юра поцікавився її, чому вона так впевнена, що це була Леся, тітка Валя сказала:
— Так я на свої очі бачила. Подзвонила сусідка знизу, ну ти знаєш, Галька, попросила прийти. Я вибігла з квартири й зустріла твою Леську. Я ж її не перший раз бачила, точно вона. Але Леся, невихована, навіть не привіталася. Зиркнула на мене, щось швидко запхала тобі у ящик і побігла. Ось так ось. Я ще собі подумала, що вона тут може робити, як ви вже кілька місяців як не разом, та й взагалі ти з іншою одружуєшся. Але все ж, що у листі?
— Та не знаю, я ще його не бачив.
Юра підійшов до скриньки, відкрив її й звідти випав конверт.
— Добре, тьотя Валя, дякую вам за вашу спостережливість. Що б я без вас робив! Все, йдіть дальше серіал дивитися і дякую!
Юра хутко забіг до квартири, навіть не роззуваючись присів на диван і почав розглядати конверт. На конверті було написано: “моєму коханому Юрчику”. Відкривши самого конверта він побачив писаний від руки лист і фото знімок. Знімок був не простий — це був знімок УЗД його, як він вже потім прочитає, дитини. Він почав читати листа. Леся писала:
“Я сподіваюся ще не занадто пізно і ти побачив лист до того, як та змія його знищила. Юра, вони обманули тебе й мене, змовилися, щоб нас розлучити. Ти ж знаєш мене стільки років, ми стільки всього пережили разом! Чому ж тоді ти так легко повірив, що я тобі зрадила? Виходить — це була не любов. Виходить, ти мене ніколи не любив, якщо ти з першого разу повірив у якусь маячню, сказану твоєю мамою. Це все якийсь жахливий сон, помилка. Це не може відбуватися з нами. Я повірити не можу, ще кілька місяців тому ми планували, де будемо жити, хотіли багато дітей і обирали дату весілля, а тепер ти одружуєшся з іншою. Ми ж кохали один одного. Чи ні? Я не знаю, я вже заплуталася в тому, де брехня, а де правда. Але річ не в цьому.
Знімок, що у конверті — на ньому наша донька. Я збираюся народжувати й хочу, щоб ти це знав. Не тому, що мені від тебе потрібні гроші на її утримання, а тільки тому, що я знаю, як сильно ти хотів мати доньку. Вона — це єдине хороше, що мені від тебе залишилося. Я буду її любити найбільше за все у світі, як люблю тебе.
Я не буду приховувати від неї, хто її батько. Не хвилюйся, нічого поганого про тебе їй не скажу, бо ти дуже хороша людина. Ти просто засліплений брехнею.
Я допустила помилку, сказавши про нашу доньку твоїй мамі. Вона дала мені грошей на аборт і сказала мовчати, якщо не хочу зруйнувати твоє щастя. Юра, але хіба це щастя так жити? Щастя не будується на брехні! Я не хочу брати гріх на душу і забирати у дитини батька. Дальше вже тобі обирати, чи признаєш ти її, чи ні.
Словом, щасливого тобі весілля, всіх благ, щоб з дружиною жили мирно.”
Дочитавши до кінця, Юра розплакався. Він одразу ж подзвонив своїй нареченій і скасував весілля.
Того вечора Юра поїхав до своєї Лесі. Перше, що він зробив, коли вона відчинила двері — впав на коліна й почав просити у неї вибачення. Леся підняла його і міцно обійняла. Тепер вони щасливі, але скільки всього довелося пережити — вся сім’я пересварилася, мати й досі не може пробачити Юрі те, що він зробив. Лесю вона ненавидить, бо вважає, що та нагуляла свою дитину й погубить життя її сину.
