Місяць я перепитував у своєї нареченої, чи впевнена вона у тому, що не хоче робити ніякого весілля, не хоче довгого білого плаття, як у принцеси, не хоче сотню гостей і пишні столи. Я ж здивувався, бо зазвичай дівчина чекає цього дня, як ніхто інший. А моя Тоня, сказавши “так” на мою пропозицію, одразу додала: “Але я не хочу традиційного весілля. Хочу у вузькому колі посидіти — я, ти й наші близькі. За ці гроші, що ми можемо потратити на весілля, краще відпочити кудись злітаємо. Мені 21, а я на морі ще ніколи не була. Хочу на море!”
Я був щиро здивований такою пропозицією, але підтримав її. Бо друзів у мене дуже мало, тому й немає кого, окрім родичів, яких я бачив від сили один раз у житі, кликати на весілля. Для мене ці всі застілля дуже втомливі. Я люблю провести час з коханою наодинці, це ж наш день, як-не-як. А так виходить, що в цей день ми переживаємо й думаємо за все й всіх, окрім себе самих. Інше діло Тоня. В неї подруг тільки з 20 осіб назбирається, а ще й рідні з пів десятка, бо сім’я у неї велика.
Прикинувши, скільки ми зекономимо грошей, я визнав, що ідея дуже хороша. Заощадження, які мав, одразу потратив на купівлю двох квитків в Єгипет й бронювання шикарного готелю на наш медовий місяць.
Обрали собі дату, подали заяву в РАЦС й чекали цього дня. Моя мама ніяк не могла повірити, що Тоня не хоче пишного весілля. Для неї це дивно, що дівчина не хоче одягнути красиве біле плаття, фату. Й по реакції батьків Тоні, можна було сказати, що вони вкрай не задоволені таким розкладом подій. Але я не вмішувався, бо це рішення Тоні.
Проте, коли до розписки залишився тиждень, Тоня приїхала до мене й сказала, що вона трішки збільшила список гостей і показала мені його. Там було людей 50. Я розгублено глянув на Тоню, а вона зрозуміла мою реакцію й почала:
— Розумієш, вчора мої подруги почали мене розпитувати, коли будуть запрошення на весілля. А коли почули, що я не роблю весілля, почали насміхатися з мене. Та й батьки мені вже місяць моралі читають, що я дівчина, що то не пасує, я в них одна. І це ж справді так. Такий день раз в житті буває. Давай трішки змінимо наші плани й відсвяткуємо наше весілля.
— Я все розумію, але ж це треба замовляти ресторан, складати меню, музика, фотографи, не говорячи вже про всі інші нюанси. Це ж прийдеться перенести все на кілька місяців і путівки в Єгипет скасувати. Ти цього хочеш?
— Скасуймо й відсвяткуємо весілля. Ти теж склади свій список гостей.
Я погодився на цю авантюру, бо кохаю Тоню і готовий заради неї на все, якщо вона цього хоче. Але після нашої розмови розпочався справжній хаос між нашими сім’ями. Ми пересварилися усі, нічого не виходило з першого разу і це весілля вже було зовсім не тим довгоочікуваним днем, як раніше. Я вже просто чекав, щоб скоріше цей день пройшов. Вилізла купа нюансів, бо Тоня запалилася, надивившись цих модних блогерів в інстаграмі. Ми потратили купу грошей на декор, на живі квіти, на фаєр-шоу, на якогось відомого ведучого, бо це ж так модно тепер.
В якусь мить навіть пожалів, що погодився на таке. Шкода викинутих грошей на вітер. Краще б у Єгипет злітали.
