«Захотіла із хлопцями тяга_тись, то захочеш і дитину в 18 років виховувати» – кричала мені матір. А я так сподівалась на її підтримку.

Коли я побачила на тесті на вагітність дві смужки, то мало не втратила свідомість. На той момент мені здавалось, що нічого гіршого у моєму житті випасти не могло. Вірити у таке мені не хотілось, тому із тремтячими руками я пішла до аптеки по нові тести. Та і вони показували те саме. На емоціях я не знала, що робити і куди іти далі. Все, що я могла – це плакати в подушку.

Мого хлопця звали Ваня. І навіть йому я боялась про це розповісти, бо переживала, що він просто покине мене та й знати не захоче. А матері зізнатись і ще страшніше. Поки проблему я переживала сама, то мене помаленьку стала охоплювати параноя, що всі навколо дивляться мій живіт. Головою то розумієш, що на першому місяці нічого не видно, а страх все одно присутній.

Якби я знала, що мій Іванко так відреагує та підтримає мене, то розповіла б йому відразу і не страждала стільки часу. Він був моїм першим хлопцем, тому важко було здогадатись, якою буде реакція.

– Не переживай, люба, ми щось придумаємо, все буде чудово! – говорив мені він.

Та радіти було рано. Якщо ви думали, що далі ми розповіли все батькам і одружились, то ні. На ранок Ваня зник. Вдома його не було, на телефон він не відповідав, в соціальних мережах заблокував. Якось я зустріла його найкращого друга і він повідомив мені, що Ваня поїхав жити до родичів у інше місто. Коли я прийшла поговорити із його батьками, то матір зачинила двері перед моїм носом.

Говорити із своєю мамою мені стало ще страшніше. Я неодноразово намагалась почати цю розмову, але в останній момент переривалась і не могла продовжити. Та в якийсь момент вирішила, що потім буде пізно і вивалила матері все, як на духу.

– Ну і навіщо ти лягала з ним? Не знала, що так буде? Що я вже тепер зробити можу? Захотіла з хлопцями тягатися, то захочеш і матір’ю у 18 стати – все, що могла сказати мені вона

Цілу ніч після розмови я плакала. В голові літали думки про те, що скоро взагалі всі дізнаються про мій сором і осуду буде ще більше. Тоді мене підтримати зайшов до кімнати тато. Чесно вам сказати, то ніколи в житті я не очікувала, що моєю опорою може бути він, оскільки стосунки все життя у нас були нейтральними.

Зараз моєму синочку два рочки і я сміливо можу сказати, що в нього найкращий в світі дідусь, який і батька замінює.

Оцените статью
«Захотіла із хлопцями тяга_тись, то захочеш і дитину в 18 років виховувати» – кричала мені матір. А я так сподівалась на її підтримку.