Хоч і казали Оксанці, що вчительськийхліб не дуже солодкий, але вона все ж вступила до педагогічного університету. Їй дуже подобалося вивчати англійську мову, тому перед нею був відкритий цілий світ, але вона обрала професію педагога, адже ще зі шкільної парти зустрічалася з сільським хлопцем та мріяла стати його дружиною.
Так і сталося. Ще на першому курсі вона вийшла заміж за свого Василя, тому навчання довелося закінчувати заочно, бо не покине ж вона чоловіка самого. Батьки купили їм новий будинок, тому подружнє життя складалося добре. Оксанка дуже любила Василя. Щоб не сидіти в нього на шиї, вона зайнялася репетиторством. Хоч не великі, а все ж гроші в сім’ю приносила.
Доки Оксана закінчила навчання, то вже стала мамою чудової дівчинки Марійки. За хрещену взяли найближчу подругу та сусідку Катерину. У неї з чоловіком ще не було дітей, тому вона дуже любила маленьку красуню.
Роки йшли. Уже і в Катерини з чоловіком з’явилися діти. Оксанка так більше і не наважилася народжувати. То збирали гроші на нову машину, потім хотілося ще на відпочинок з’їздити. Час сплинув, та вже й не було коли народжувати. Оксана Володимирівна тепер була вчителькою англійської мови. Після уроків проводила додаткові заняття для більш здібних учнів, яким мова була потрібна для майбутньої професії.
Крім того, що вдома потрібно було готуватися до уроків, перевіряти зошити, Оксана ще додатково працювала в перекладацькому бюро. Жінка розривалася між роботою, дитиною та чоловіком, але все встигала. Правда Василь іноді говорив, що у всіх жінки, як жінки, а у нього вчителька. Оксана не приймала близько до душі цей жарт, адже вважала що у них немає проблем у сім’ї.
Якось кума Катерина зустріла Оксану біля свого двору та припрошувала її взяти помідори для консервації.
– У мене стільки тих помідорів, що не знаю, куди й дівати. Я знаю, що ти не саджаєш багато на городі, бо не маєш часу його обробляти. То зайдеш обідом? Я назбираю та залишу біля хвіртки.
– Зайду обов’язково, адже Василь так любить консервовані помідори, а вони у мене в цьому році зовсім не вродили. Чоловік декілька днів приносить з роботи по невеликому пакетику, то я їх відразу консервую. Каже, що йому якийсь колега приносить.
– Колега кажеш? Який турботливий чоловік.
На тому дві куми й розпрощалися. В обідній час Оксана не ходила додому, бо потрібно було позайматися з одним учнем. Коли поверталася додому, подумала, що ще не пізно забрати помідори, адже вони повинні бути прямо білі хвіртки.
Оксана зайшла у двір, узяла помідори та вже збиралася йти додому. Як побачила у вікні куму, то вирішила забігти на хвилинку, щоб подякувати. Ще з порогу вона помітила чоловічі кросівки точно такі, як у її Василя. Дивно, бо чоловік Катерини якраз у рейсі. Коли вона пройшла на кухню, то побачила свою куму в обіймах Василя.
– Так от де ти затримуєшся щовечора. Такого я від вас не очікувала.
Вона розгнівано кинула пакет з помідорами прямо в коридорі, а коли вибігала, то випадково ще й розчавила декілька з них. В той момент їй так же хотілося розчавити двох зрадників. Василь біг за нею, та намагався пояснити, що вона все не правильно зрозуміла. Але Оксана нутром відчувала, що все вона правильно зрозуміла.
Увечері жінка пішла спати у кімнату до Марійки. Коли донька заснула, вона розплакалась. Такого удару вона не очікувала. Оксана знала, що іншу роботу вона знайде і в місті, а от батька дитині як замінити? В таких роздумах вона провела всю ніч. Як пробачити таку підлу зраду? Чи краще все-таки поїхати в місто та спробувати почати життя спочатку?
