Я з Миколою дружив ще з трьох років. Наші мами сиділи на лаві з візочками, а ми грали у пісочниці. Потім разом ходили в одну групу у дитячому садочку, сиділи за однією партою у школі.
Навчався я погано. Микола був гарним та здібним учнем. Він допомагав мені навчатися і без проблем підказував на уроках чи давав списувати. Тому я після дев’ятого класу пішов до училища, а мій друг залишився у 10 та 11 класах, а потім вступив до престижного університету.
Ми бачилися рідко, але все одно дружили. Писали один одному листи, зустрічалися на вихідних.
Минали роки. Я одружився. Зі своїм другом майже не спілкувався. У кожного з нас були свої проблеми, свої інтереси.
Місяць тому наш клас зібрався на зустрічі випускників. Та Миколи якраз не було. Я згадував шкільні роки та дружбу з ним і вирішив знайти його. Це мені швидко вдалося за допомогою соціальної мережі. Він відповів мені.
Мій друг жив у Німеччині. Поїхав туди на заробітки, одружився і залишився проживати. Ми спілкувалися за допомогою відеозв’язку. Микола розповідав мені, що у нього все гаразд, лише сумує за Батьківщиною.
Я недовго думав і запросив товариша у гості до себе. Він не заперечував і приїхав. Тільки от приїхав до мене чужий, грубий та жорстокий чоловік. А не добрий та чуйний хлопець Микола, яким він був. Дуже змінився мій друг за ці роки у чужій країні.
Не встигши зайти до під’їзду, він відразу посварився з мешканцями будинку та навіть провокував бійку з ними. Мені дивом вдалося його заспокоїти. Спочатку я думав, що то якесь непорозуміння виникло.
Ми пішли до ресторану. Микола вів себе дуже грубо по відношенню до працівників закладу. Йому не подобалося обслуговування, він обзивав офіціанток нецензурною лайкою. Навіть дозволив собі плеснути одну з них долонею по дупі. Дівчина розплакалася та побігла, а Микола жорстоко та самовдоволено сміявся.
Далі він добряче напився і вчинив таки бійку з одним із відвідувачів. Відмовився оплатити замовлення, бо їжа видалася йому несмачною. Нас забрали у відділення, а випустили аж зранку.
Наступного дня він спав дуже довго. Щось навіть намагався дорікнути моїй дружині, та добре, що вона пішла на роботу. Одним словом, я мріяв, щоб він повернувся у свою Німеччину.
Я ніколи й подумати не міг, як роки змінюють людей. І буває, що не в найкращу сторону.
