Дві сім’ї жили по сусідству. Всі були людьми простими, щирими й добрими. У сім’ї Василя було дві дівчинки-дочки. А в сім’ї Івана — син Андрій. Жили, як звичайно, виручали один одного, допомагали по-сусідськи. Діти дружили між собою, разом ходили до школи, разом гуляли.
Василь та Іван важко працювали, щоб прогодувати свої сім’ї. Працювали на будівництві, а, повернувшись додому, ще підробляли по дрібницях у селі. Кому паркан полагодити, кому пічку обновити. У селі багато одиноких жінок, ким потрібна допомога. Одним словом, якось давали собі раду, хоч заможними ніколи не були.
Але йшов час, діти підростали. Прийшов час Василеві доньок заміж видавати. Старша донька вискочила заміж за свого однокласника і стали разом жити в батьківській хаті. Молодша Оля працювала швачкою на фабриці в місті, але якось наречений їй порядний не траплявся. Хоч дівчина вона була гарна, щира й працьовита.
Звернув на неї увагу Андрій, син Івана. Якось дитяча дружба переросла в кохання. Це стало несподіванкою для батьків Андрія. Вони категорично заборонили йому спілкуватися з Олею. А мати сказала, що на їхнє весілля вона ніколи не погодиться. У сім’ї Василя щиро здивувалися від такої заяви. Вони теж були не в захваті від Андрія, але якщо вже так вийшло, то нехай би було. Андрій ніде не працював, полюбляв загуляти з друзями, часто попадався у бійках, одним словом — далеко не ідеальна кандидатура для доньки. Але серцю не накажеш, молоді полюбилися, значить так мало бути.
У сім’ї Василя надіялися, що Іван з жінкою подумають, все налагодиться й вони породичаються. Бо ж все у них завжди було добре, вони ж сім’ями завжди дружили. Але сім’я Андрія була категорична.
Так і не склалося життя молодих. Оля через кілька років вийшла заміж за іншого. Щоправда, довго разом не прожили, дітей у них не було.
Андрій так і залишився сам. Коли батьків не стало, зовсім пустився берега.
Зараз їм обом вже по 45 років. Оля так і не вийшла заміж вдруге. Працює і допомагає старшій сестрі з дітьми, бо своїх немає. Андрій інколи заходить, коли на нього раптово спогади нахлинуть про давнє кохання.
Уже батьків немає, уже немає кому забороняти їм бути вдвох. Але чи є вже тепер сенс вертатися в минуле й починати все спочатку?
