Ніколи не думала, що доведеться самостійно ростити дитину. Мій шлюб розвалився, хоч я й намагалась його зберегти усіма силами. Тепер мені не зручно перед рідними, що я стільки часу приховувала від них свої сімейні проблеми. Але від долі не втечеш. Наші стосунки з чоловіком розвалились мов картковий будиночок і розлучення було не уникнути.
Аналізуючи минуле, усвідомлюю, що все відбувалось закономірно. Я помічала, що чоловік постійно виражає своє невдоволення безглуздими зауваженнями. Але тоді мені була незрозумілою його поведінка, я шукала причину в собі. А виявилось, що всьому виною його таємний роман з іншою жінкою. Коли мені це стало відомо, руки опустились. Я зрозуміла, що марно намагатись відновити те, що давно між нами зникло і сама подала документи на розлучення. Після цього ні про яку підтримку з його сторони вже не йшлося.
Незабаром у чоловіка з’явилась нова сім’я, він переїхав жити в іншу країну, лишивши тут напризволяще власну дитину. Бути матір’ю одиначкою стало для мене справжнім випробуванням. Спасибі моїм батькам, що підтримали мене у такі не легкі часи.
Мама няньчила онуку, доки я була на роботі, а батько допомагав, коли треба було щось зробити по дому. Найбільш болючими були питання про мої плани на майбутнє: чи не планую я виходити заміж вдруге, чи знайшла вже когось собі. Я б й не проти налагодити особисте життя, але з дитиною, це не настільки проста справа.
Я пережила усі труднощі, які підкинула мені доля і змогла подолати їх з гідністю. Я старанно працювала, щоб моя донечка мала усе необхідне та не відчувала гострої потреби у татові. Їй уже вісім, а рідний батько ні разу навіть не подзвонив, щоб запитати, як ми живемо, чи справляємось тут без нього. Мої почуття до колишнього чоловіка остаточно перегоріли, він для мене ніхто, ніби ніколи його й не було у нашому житті. Я не стала шукати йому заміни. Мене влаштовує моє життя. Я самодостатня й незалежна жінка і не хочу щось змінювати. Заміжнім подругам не заздрю, моє сьогодення набагато привабливіше.
