Наша сім’я була дуже міцною та люблячою. Це при тому, що і важкі часи теж бували. Все таки нас троє малих дітей, довгий час не мали нормального прихистку. Мама наша виросла сиротою. А татові батьки не могли змиритись з тим. Тому після народження другої дитини, мої батьки були вимушені шукати орендоване житло. Бабуся і дідусь не дозволили їм жити з ними.
Та ми всі негаразди пережили з посмішкою. А коли всі троє підросли, батьки знайшли досить непогану роботу. Та ледь ми пішли всі до школи, сталось непоправне. Наша мама загинула в автокатастрофі. Тато навіть погорювати не зміг нормально, адже потрібно було годувати трьох дітей.
Через деякий час тато став партнером у своїй фірмі, доходи його збільшились. І ми невдовзі переїхали в нову квартиру, на цей раз власну. Воно й не дивно, тато займав одне з керівних місць. Однак нещодавно він почав почав затримуватись на роботі. Частіше ніж зазвичай. Але він нас запевнив, що це все через новий проект. І його затримки ще не довго триватимуть.
Дійсно, через місяць тато вже повертався додому як завжди. Ми з братом та сестрою навіть не помітили як промайнув цей місяць. Я на правах страшої взяла на себе домашні обов’язки, а молодші старались самостійно виконувати шкільні завдання, щоб не відволікати мене. Разом з цим тато завжди приділяв нам увагу скільки міг.
Попри те, що тато вже був з нами постійно, мені здавалось наче він щось замовчує. Через декілька днів тато запросив мене до розмови, яка краще і не відбулась:
- Доню, маю тобі дещо сказати. А ти вже поговориш з братом і сестрою. У мене з’явилась дівчина. Вона скоро переїде до нас.
- Вона тебе любить? Чи це тільки через гроші?
- Ні, ми покохали один одного і хочемо бути разом. Але є ще дещо…
- Досить, тату. Я маю приготувати вечерю молодшим.
На кухні все валилось мен із рук. Я все намагалася зосередитись на приготуванні їжі, але вирій думок заважав навіть згадати як вмикається плита. Стільки питань, на які у мене зовсім не було відповідей: яким тепер буде життя, чи встановлюватиме вона власні правила, чи любиш нас тато, та й багато іншого.
Зрештою, я заспокоїлась. І раптом мене осяйнула одна коротка думка – а чи не відбував себе тато наш самотнім після смерті мами? Хіба маємо ми право змушувати все своє життя покласти до наших ніг? Та й ми скоро подорослішаємо і покинемо цей дім. Все ж він вирішив наперед нам розповісти все, а поставив перед фактом. Тобто наша думка для нього була важливою. Може і справді у них було кохання? Направляючи свої думки в цьому напрямку, я стала почувати себе набагато краще.
Вже коли я майже закінчила з приготуванням, тато тихенько зайшов до кухні.
- Лілю, нам все таки потрібно договорити. – сумно сказав тато.
- Я слухаю, тату.
- Ми з Оленою чекаємо на дитину. Вона спочатку збиралась вирішити це питання. Тому що сама б дитину не потягнула. Але я її відговорив. Сказав, якщо я зміг потурбуватись про трьох дітей без допомоги, то разом з нею і одну дитину потягну без проблем.
- Ти достойно вчинив, тату.
Земля розчинилась під моїми ногами, коли я дізналась, що тато знайшов собі нову жінку. Яка до того ж виявилась вагітною. Я прекрасно розуміла, що вона захоче пригарбати до своїх рук усе наше майно. Адже дитину вона носила від мого батька!
Вже давно я знала як це буває. Багато бачила схожих історій з батьками у моїх однокласників. Напочатку вона, звичайно, буде сама милість. А тоді поступово почне забирати собі владу і над домом, і над нашими заощадженнями. Тоді скаже батькові, що ми не слухняні, погано поводимось. Цікаво, вона дізналась про нас до того як завагітніла, чи вже після? Від цього все залежить. Якщо після, то до нас їй байдуже. Думати вона буде тільки про себе та свою дитину. І все відбере у нас заради сина чи доньки. Хоч я ще навіть не знала статі тої дитини, та вже починала тихо її ненавидіти.
Та раптом мені стало моторошно через свої почуття. Адже мій ще не народжений брат чи сестра не винен в цьому всьому. Це маля навіть не підозрює в яку пригоду його затягнули так звані батьки.
Тому пізніше я підійшла до тато і лагідно обійняла. Сказала йому, що ми з радістю зустрінемо його дівчину і будемо з нетерпінням чекати народження братика чи сестрички. Але він повинен потурбуватись про наше майбутнє. Ми обговорили питання з житлом, а також детально обговорили усі фінансові сторони нашого дорослішання. В той момент я дуже гордилась собою, що змогла взяти себе в руки і захистити себе з молодшими.
Правда, вже перед сном я почала роздумувати над своїм не таким далеким майбутнім. Мені здавалась не такою поганою ідея дозволити батькові будувати нову сім’ю. Звісно, коли підростемо і вирушимо у подорож власним життям. Все ж хотілось залишитись з татом в тим довірливих стосунках, які ми мали в минулому.
