Донька Ганни почала дивно поводитися. Вона пізно приходила додому. На двері своєї кімнати, повісила замок і забороняла заходити до неї без стуку. Якщо Ганна забувала, і заходила без попередження, дочка одразу переходила на крик.
Ганна хвилювалася. Раптом, її дочка потрапила в погану компанію. Може, втягли в якусь незаконну діяльність чи вона почала палити. Світ створений з небезпек. Ганна намагалася поговорити з дочкою, але Інга її не слухала. Вона продовжувала поводитися дивно.
Інгі ледь виповнилося шістнадцять років. Вона вже підробляла. Ганна звикла, що в Інги були свої гроші, але, останнім часом, дочка їх кудись дівала. Жінка намагалася обшукати доччин телефон. На ньому стояв пароль. Раніше дочка ніколи не ставила його. Що ж вона приховує?
Хвилювання тільки посилювалося. Ганна добралася до шкільного ранця. Вона гарно обнишпорила кишені. Нічого не було. Тоді жінка дочекалася, коли донька піде гуляти і спробувала проникнути в її кімнату. Вона була зачиненою. Ганна вирішила очікувати.
Інга, все таки, забула зачинити кімнату. Ганна проникла туди. Вона обдивилася все під матрацом. Раптом там цигарки? А може алкоголь? Жінка нічого не знайшла. Ганна добралася до шафи. Вона обнишпорила весь одяг, але там нічого не було.
Цікаві знахідки чекали на Ганну на книжкових поличках. Вона знайшла шприц, якісь таблетки та якусь рідину в ампулах. Жінка злякалася не на жарт. Ганна стала чекати на Інгу. Поки її не було, жінка плакала. Схоже, справдилися страшні думки. З її донечкою сталася біда. Зв*язалася з якоюсь поганою компанією. Тепер її життя піде шкереберть!
Інга прийшла пізно. Вона одразу помітила мамине заплакане обличчя.
- Мамо, що сталося?
- Я знайшла в тебе в кімнаті якісь таблетки та ампули! Що це таке?! Звідки воно?! Скажи мені правду, тебе підсадили на якусь гидоту?! – Ганна була в істериці.
- О, Господи! Що ти собі придумала? І чому заходила до мене в кімнату? Я не дозволяла! Мамо, в мене в житті все добре. Ніхто мене ні на що не підсаджував! В мене голова на плечах є!
Інга пішла в кімнату. Вона не мала бажання говорити з мамою. Вона порушила її особистий простір. Може потім, коли заспокоїться, пояснить їй усе.
Ганна не заспокоювалася. Вона пішла з тими препаратами до своєї подруги, яка працювала медсестрою. Жінка уважно їх вивчила і твердо сказала:
- Тут немає нічого забороненого чи шкідливого. Таблетки проти глистів. Їх собакам дають. Препарат в ампулах від ниркових захворювань. Його теж часто песикам призначають.
Ганна не могла повірити своїм вухам. Що ж це виходить? Ніхто її Інгу нікуди не втягував. Жінка прийшла до дочки. Вона прямо запитала:
- Доцю, ти собаку завела?
Інга подивилася на матір косим поглядом.
- Звідки знаєш? Я знову забула кімнату зачинити і ти побачила Вогника? – Запитала дівчина.
- Ні. Я здогналася. Не питай як. – Ганні було соромно зізнаватися дочці в своєму «розслідувані». Вона вирішила змовчати про нього.
- Ех… – Інга важко видихнула. – Ходімо я вас познайомлю.
В доччиній кімнаті сидів руденький песик. Він завзято гриз жувальну кісточку. Песик побачив нове обличчя і одразу зреагував. Він підійшов до Ганни. Понюхав її капці й весело гавкнув.
Ганна дивилася на песика з полегшенням. В той же час, її хвилювало одне запитання:
- Доню, чому ти не сказала?
Інга не одразу відповіла. Вона подумала якусь мить, а тоді промовила:
- Ти б не дозволила. Я знайшла його, коли ми гуляли з Вірою. Вона йог забрати не змогла. В них вже є кішка та папуга. В мене нікого не було. Тому я забрала його. Буде мені друг.
Дівчинка чухала песика за вухом. Її обличчя осяяла широка посмішка. Вона любила цю тварину. Не хотіла його віддавати.
Ганна більше не втручалася в справи доньки. Вона дійсно має голову на плечах. Ганна на придумувала собі страшилок про власну дитину, які далекі від правди. Вогник ріс активним собакою. З часом, Ганна подружилася з ним.
