Жінка поїхала в Чехію й 3ниkлa на 30 років. Її діти та чоловік навчилися жити без неї. Але вона зненацька повернулася до своєї сім’ї, коли вже стала стaрa й нікому не потрібна.

Моя подруга розповіла мені про свою родичку, яка 30 років тому виїхала на заробітки в Чехію. За цей час її діти та чоловік забули її й добре живуть без неї. Чоловік часу не гаяв. Він залишив дітям хату і пішов жити на орендовану квартиру, щоб нікому не заважати. Працює, живе сам, допомагає дітям та онукам.

Старший син закінчив педуніверситет і працює вчителем у місцевій школі, має жінку та трьох дітей. З сім’єю живе у батьківській хаті, правда, ту хату уже не впізнати. Молоді дуже змінили її — збудували ще кілька кімнат, розширили, змінили фасад — тепер це великий сучасний будинок. Мама їм не допомагала, вони все своїми силами зробили й за свій кошт.

Звичайно, були часи, коли їм дуже здалася хоч якась мамина допомога, не стільки матеріальна. Дітям мама була потрібна. Але зараз вони вже зовсім самостійні стали.

Молодша донька знайшла собі чоловіка й виїхали з ним до Канади, до його родичів. Там, кажуть, живуть, виховують дітей і працюють. Про неї дуже нічого не відомо. Вона не приїжджає в батьківський дім і, чи спілкується з рідними, теж невідомо.

Нещодавно, як сніг на голову, без попередження приїхала додому та сама родичка з Чехії. Чому вирішила повернутися, ніхто не знає. Вся родина та сусіди вже й думати перестали про неї, бо не давала про себе ніяких звісток. Грошей дітям не передавала, як усі заробітчани роблять. У неї вже внуки великі повиростали, а вона й на руках їх не тримала.

Подейкують сусіди, поки була молода та гожа — не хотілося додому, бо ж треба було дітей ростити. А, як стара стала, вже нікому там не потрібна — тоді додому, до дітей вирішила повернутися, мовляв, доглядайте мене.

Ніхто не знає, як там та зустріч була, але кажуть, що не дуже приємна. Мама почала вимагати частину дому для себе. Син сказав, що зробить ремонт у літній кухні, що вони побудували своїм коштом і буде мама там жити. Там є і спальня невеличка, і кухня, і ванна. Проте, все потребує ще косметичного ремонту, бо вже давно там ніхто не хазяйнував. Але потрібні якісь гроші на будівельні матеріали. Мама сказала, що грошей у неї немає і вона буде жити тільки у своїй хаті. Тобто там, де уже все зроблено, але без її участі.

Син не погодився з мамою. Сказав, в хаті всім місця не вистачить. А та кімната, де мама хоче жити — це кімната його сина, що вчиться в університеті. Йому потрібне місце для навчання, щоб йому ніхто не заважав. А такого у домі, крім цієї кімнати, немає. Тому, місця для неї у тій хаті теж немає. Мати не погоджувалася. Виник скандал.

Того ж дня примчався батько й став на сторону дітей. Він ніколи не був тягарем для дітей, а ще й образа на жінку, яка залишила його з двома маленькими дітьми й своїм батьком, який відразу ж і помер, залишивши його зовсім самого — зробили його сміливим і наполегливим. Батько сказав, що не дасть образити дітей. А мама, якщо хоче тут жити, нехай дасть гроші на будматеріали й робить ремонт у літній кухні. Ця хатинка дуже добра, насправді, виглядає, як повноцінна хата. Син з батьком сказали, що допоможуть з ремонтом. Треба ж якось вийти з цієї ситуації. Всім треба якось жити.

Але ніхто не розуміє, де вона була 30 років!? Як жила, ким працювала, чому собі старість не забезпечила? Невже жила у своє задоволення, все витрачала, ба мала надію на дітей? Але ж у дітей свої проблеми, своє життя. Та й немає у них любові до мами, яка залишила їх маленькими дітьми. Вони її й не пам’ятали майже.

Сина треба зрозуміти. Він нікому нічого не винен й не зобов’язаний опікуватися старою мамою, яка вирішила зненацька повернутися. Її не було, коли вона була йому потрібна. Вона не бачила, як він йшов до школи, як одружувався, як став батьком. Напевно, якби не старість, вона б і не згадала про них і досі жила б в Чехії.

Оцените статью
Жінка поїхала в Чехію й 3ниkлa на 30 років. Її діти та чоловік навчилися жити без неї. Але вона зненацька повернулася до своєї сім’ї, коли вже стала стaрa й нікому не потрібна.