Наталя – красива і розумна жінка, якій уже виповнилось сорок вісім років. Вона мріяла про маленьких дітей, але виявилось, що жінка не може мати дітей. Чоловік коли дізнався про це, то зразу пішов від Наталії до іншої жінки жити.
Зараз жінка має хорошу роботу і великий просторий будинок, де вона живе сама. Наталя думала всиновити дитину із дитячого будинку, але друзі відмовили її від цього рішення.
– Дитина з дитячого будинку, ти жартуєш? У неї можуть бути погані гени і виросте не знати ким. – говорила подруга Наталі.
Жінка засумнівалась, а дійсно, можливо, не потрібно брати дитину з дитячого будинку. Але, глибоко у душі вона вірила, що колись стане мамою.
Одного сонячного ранку Наталя йшла через парк на роботу, вона завжди любила прогулюватись алеєю парку перед важким робочим днем. Але сьогодні, по дорозі вона почула плач немовляти.
Спочатку вона думала, що це їй здається. Жінка вирішила підійти ближче до того місця, звідки чутно було плач. Чим ближче Наталя підходила, тим більше жінка розуміла, що це плаче дитина. Через це Наталя почала дуже переживати: жінку боліло серце і її руки почали тремтіти.
Коли вона підійшла до лавки, то зупинилася і не змогла від здивування рухатись. Прямо перед нею на лавці лежала загорнута у ковдрочку маленька дитина. Зовсім, малесенький хлопчик. Він був одягнутий у голубеньку шапочку і ковдрочка була також кольору.
Наталя взяла дитину на руки і вирішила викликати таксі, щоб завести дитину до лікарні. Машина приїхала і жінка за тридцять хвилин опинилась у коридорі лікарні. Вона підійшла до медсестри і стала просити покликати лікаря. Лікар з’явився через декілька хвилин і дуже налякався, бо Наталя виглядала дуже стривожено і нервувала. Лікар подумав, що з дитиною біда.
Лікар забрав хлопчика, щоб оглянути. А Наталя згадала про сестру і вирішила їй зателефонувати. На щастя, сестра Наталі підняла трубку і почувши історію жінки зразу приїхала, щоб підтримати її.
Потім вийшов лікар і сказав, що з дитиною усе гаразд, не враховуючи невеликого переохолодження. Це був хлопчик, якому виповнилось три – чотири тижні. Здоровий та міцний малюк з голубими очима і чорним волоссям.
Наталя розказала лікарю, що знайшла хлопчика на лавці у парку. Вони викликали поліцію і також переповіли ранішню історію.
Наталя приїжджала кожного для до лікарні, щоб провідати дитину. Згодом, хлопчика виписали і забрали у дитячий будинок. Жінка не хотіла, щоб дитина була без батьків, тому вирішила всиновити хлопчика.
З всиновленням, їй допоміг колишній чоловік, який працював у медичній організації. Він мав друзів у органах опіки, які швидко оформили всі документи дитини і віддали Наталі хлопчика.
Вона назвала дитину Назаром. Вона дуже любить хлопчика і добре про нього турбується. Коли дитина була маленькою жінка завжди гуляла з ним і купувала різноманітні іграшки.
Минуло вісім років. Назар вчиться у другому класі в школі на відмінно, відвідує гуртки малювання і англійської мови. Влітку завжди з мамою їздить відпочивати на море. Хлопчик дуже любить Наталю і старається завжди її слухатись.
