Зі мною стався такий випадок, після якого я завжди поступаюся своєю нижньою полицею в плацкарті, навіть якщо мене про це не просять

Часто в інтернеті зустрічаю історії по поїздки в плацкартному вагоні. Більшість авторів і коментаторів в один голос заявляють, що ні в якому разі не потрібно уступати свою нижню полицю пенсіонерам, вагітним жінкам і дітям.

Звичайно, у кожного своя думка, але я з такою позицією не згідна. Багато хто з пасажирів завчасно купують квитки на нижні місця розраховуючи, що їхати їм буде зручно.

Декілька років тому під час поїздки в плацкартному вагоні я стала свідком одного випадку, після якого я постійно уступаю свою нижню полицю, навіть якщо вони про це не просять…

Так ось, у вагон зайшов літній чоловік. Того разу у мене була верхня полиця і я не була учасником цієї ситуації, а лише свідком. В сусідньому плацкарті їхали чоловік і жінка з маленькою дитиною. В обох пасажирів були ніжні полиці. Перед самим відправленням поїзда в той же плацкарт підійшов той же дідусь. Як виявилось – у нього була верхня полиця. Він був цілком дружній і поки розкладав свої речі люб’язно поцікавився у чоловіка чи довго йому їхати. Виявилось, що він повинен був приїхати на свою станцію завтра зранку. Нижню полицю дідусю не уступили. Сам дідусь їхав до кінцевої зупинки та попросив помінятися полицями, навіть запропонував доплатити, але молодий чоловік відмовився. Пояснивши це тим, що навмисно купував для себе місце на нижній полиці та мінятися не збирається. Та і взагалі, потрібно дивитися розмітку вагону перед тим, як купувати квиток.

По правилах чоловік мав рацію, тому дідусь не став сперечатися і мовчки заліз на верхню полицю. Це йому не відразу вдалося, тому декілька чоловіків йому допомогли. Дуже швидко настала ніч і всі пасажири разом зі мною позасинали. Але вночі, коли я вставала в туалет, то чула тихі стогони. Я подумала, що це такий звук від старого вагона поїзда, напевно якісь частини один в одного труться і тому такий звук виходить, але вже зранку зрозуміла, що я помилилась. Дідусь на верхній полиці провів ніч без сну.

Коли я зранку прокинулась, то вагон був напівпустим, оскільки більшість пасажирів вийшли о 6 ранку на великій станції. Дідусь із сусіднього плацкарту вже сидів на нижній полиці та пив чай. Коли я проходила повз, то він запропонував приєднатися до нього і пригостив мене печивом. Мені потрібно було ще довго їхати тому я погодилась, щоб скоротити час в дорозі.

Ми з ним трохи розговорились і, познайомившись з ним ближче, я прийняла рішення, що завжди буду поступатися нижньою полицею тим, кому вона більше потрібна. І ось чому. Як виявилось, у дідуся проблеми з ногами і йому шкідливо довгий час знаходитися лежачи. Потрібно періодично сідати, вставати, ходити, інакше він відчуває неприємний стан. Ціла ніч, проведена на верхній полиці стала для дідуся тортурою, і стогони, які я вночі чула, належали йому — усю ніч він майже не спав. Дідусю було потрібно терміново їхати — у доньки виникла термінова ситуація, про яку літній чоловік не бажав розповідати. Саме тому він не зміг взяти квиток на нижню полицю. А після відмови молодого чоловіка дідусь уже не став шукати інших пасажирів, які б згодилися з ним помінятися. Тому і провів усю ніч без сну.

Тепер я коли їду на нижній полиці без дітей завжди поступаюся своїм місцем вагітним жінкам, літнім людям і пасажирам з маленькими дітьми тому, що для мене це неважко, а для них ні, проведена на верхній полиці, може доставити багато дискомфорту.

Оцените статью
Зі мною стався такий випадок, після якого я завжди поступаюся своєю нижньою полицею в плацкарті, навіть якщо мене про це не просять