Змалку я чув слова від батька про те, що я нічого не досягну, ніким не стану. І так воно й сталося. Адже зараз мені 34 і я досі живу з батьками під одним дахом.

Ще з раннього дитинства я усвідомив одну мудру життєву істину: не потрібно одружуватися із не коханою людиною. Прикладом цьому стали мої батьки, які одружились лише через те, що в животику з’явився я. В селі люди тоді тільки про це й говорили. От Любка завагітніла ненароком, а тепер весілля грають. Звичайно, неприємно, коли тобі перемивають кісточки , але що ж зробити, коли це чиста правда?

Все моє дитинство пройшло у жорстокості та злі. Кожен ранок я прокидався під крики, скандали, образи та обзивання. А інколи, якщо ліз не в свої справи, то ще й мені добряче діставалося.

Але і це не так лякало, як те, що моя матір, будучи молодою господинею, нічого не вміла. Вийшла заміж у 17 і навіть не знала, як плита вмикається. Та вона й особливого бажання вчитися хазяйнувати не мала. Тому спочатку про себе, а потім і про молодшого брата дбав я сам.

Щодо батька, то він теж був непростою людиною. Він, знаєте, з такого типу людей, що не можуть похвалити, сказати добре слово. Навіть, якщо ти стараєшся і викладаєшся на максимум, все одно обов’язково знайдеться те, до чого можна придертися. Ще змалку він говорив мені, що я нічого не вмію, нічого не можу, ніколи нічого не досягну. І ці слова відбивались у моїй свідомості протягом всіх цих років.

Але, чесно вам сказати, так воно все і є. В свої 34 я нічого не можу і не вмію. Навчання не закінчив та покинув, нормальної роботи не знайшов, про другу половинку та дітей годі вже й говорити. Ще й до цього всього живу із батьками.

Мені соромно про це все говорити, але це правда. А навіщо цуратися правди? Напевно, моє існування настільки беззмістовне та пусте, що не потрібно його взагалі продовжувати…

Оцените статью
Змалку я чув слова від батька про те, що я нічого не досягну, ніким не стану. І так воно й сталося. Адже зараз мені 34 і я досі живу з батьками під одним дахом.