Мене звати Василина і мені двадцять сім років. Я одружена у мене є трирічна дочка. Зараз я вагітна і на УЗД сказали, що у мене близнюки.
Ми з Миколою познайомились на дискотеці. Одразу сподобалась один одному і почали зустрічатися. А через декілька місяців одружились.
Згодом я зрозуміла, що я помилилась коли вийшла заміж за Миколу. Він виявився лінивим і його мати кожного дня приходить до нас додому та псує мені життя. А мій чоловік завжди слухається свекруху і зі мною ніколи не радиться. Я відчуваю, що мене не поважають та не цінують.
Коли чоловік приходить з роботи, то мені нічого не допомагає. Він вечеряє, а тоді дивиться телевізор і грає у комп’ютерні ігри. Я усе роблю сама: готую, прибираю, перу і дивлюсь за дитиною. Я дуже стомлююсь, особливо тепер коли вагітна.
Свекруха кожного дня приходить до нас додому і каже, що я маю робити. Вона вважає, що чоловік нічого вдома не повинен робити. А мені завжди каже, що я лінива і погана господиня. Миколі його мати скаржиться на мене і говорить, що я нічого вдома не роблю.
Одного разу я не витримала і вирішила не мовчати, а сказати свекрусі все, що думаю. А вона навіть мене не дослухала, а почала на мене кричати. А потім сказала своєму сину:
– Знайди кращу дружину, для чого тобі ця ненормальна!
Я сподівалася, що чоловік за мене заступиться. Але він мовчав і нічого своїй матері не відповів. Я пішла у кімнату, а Микола залишився зі своєю матір’ю і вони спокійно розмовляли.
Я не знаю, як з таким чоловіком я маю жити. Зараз зі свекрухою я не хочу розмовляти. Я відчуваю себе зайвою у цій сім’ї. Якби я не була вагітною, то вже давно пішла від нього. А як ви б вчинили на моєму місці?
