Мій знайомий працював з моїм батьком, але після виходу на пенсію вирішив переїхати на постійне місце проживання в Сербію. Віктор Іванович протримався на чужині три роки та повернувся в рідний Житомир, не витримав. Я поцікавився чому він не залишився там.
Чоловік відповів:
— Раніше я багато подорожував, Сербія мені подобалася найбільше. Це дуже гарна країна. Там дуже смачна кухня. Культурні люди, дуже легко отримати візу. На перших порах я виїжджав звідти на декілька днів, робив візу і повертався. Там мене все влаштовувало, тому я і задумався про те, щоб сюди переїхати. Син мені там придбав невелику квартиру в хорошому районі.
Цю квартиру вони купили за невелику ціну – майже 5000 євро. Син дав половину суми, а решту Віктор Іванович доклав від продажу дачі. Свою квартиру в Житомирі він вирішив здавати в оренду, щоб не стояла пустою. Але чоловік виявився незадоволений рішенням, бо згодом пожалів про нього.
Звичайно, спочатку чоловік був у захваті. Він сам вивчив мову і намагався знайти собі друзів, але згодом зрозумів, що зблизитись із сербами майже неможливо. Коли я був на відпочинку в Сербії, то місцеві жителі запевняли мене, що туристів тут люблять. Але коли я поселився тут то виявилось, що до іноземців тут відносяться вороже.
Ще одною проблемою став клімат. Спочатку чоловіку все подобалось, але згодом ситуація змінилась в гіршу сторону. Влітку було настільки спекотно, що чоловік виходив на вулицю лише вночі.
— Я думав, що легко віднесуся до переїзду та відігріюсь на сонечку. Але дихати немає чим, повітря сухе і важке. Почалися проблеми зі здоров’ям, а саме з тиском і серцем. Я увесь час був на таблетках. Можливо, якби я був молодшим, то звик, але мені не вдалося.
Я почав сильно сумувати за батьківщиною. Хотів снігу, хотів в гори, скучив за нашою їжею… Віктор Іванович вирішив продати квартиру. Дуже довго довелося шукати покупців. Виявилось, що ніхто не хоче купувати житло в Сербії. Заледве чоловік знайшов покупця на свою квартиру і продав її менш, ніж за 3000 євро.
— Хотів розкішного закордонного життя, а залишився у розбитого корита. Напевно, я уже старий. Якби я був не сам, то мені було б легше адаптуватися. Я все зрозумів, вирішив, що це не моє і повернувся додому. Я ні про що не жалію, це досвід і тепер я зміг зрозуміти як добре вдома.
Тепер я краще буду і далі подорожувати, а жити в Україні. Скрізь добре, а вдома краще.
