Артем давно не бачив свого брата Андрія, тому раптово зустрівшись у центрі вони вирішили посидіти у кафе та говорити про життя. Вже годину вони говорили та тут раптово Андрій запитав: «Я оце сиджу дивлюсь на тебе і бачу, що щось не так! Ми ж брати, розповідай, що там у тебе трапилося?».
– Та ніби нічого не трапилось, але знаєш, є у мене певні переживання, що моя баба мене просто використовує, при чому «вижимає» все можливе.
– Це вона постійно у ресторани хоче і подарунків просить, чи грошей? Не сильно розумію…
– Та ні, трохи інакше! – почав Артем і не знав, як правильно пояснити – От є мене таке передчуття, що вона бачить у мені лише тіло і використовує його, як може!
– Щось взагалі ти мене ще більше заплутав! – відповів брат, здивувавшись.
– Ну, давай я тоді тобі розповім про наші «стосунки». Вона ніколи мені нічого про себе не розповідає, знає, що у неї є донька, але нічого більше, моїм життям вона теж не цікавиться, навіть ні разу не запитала, де я працюю, хто мої батьки… А всі жінки лише цим спочатку і цікавляться.
Вона у мене різко з’являється у квартирі та відразу веде до постелі, ніби чоловіка не бачила кілька років, а потім вона одягається, причепурюється і йде, не говорить до мене нічого, навіть не поцілує на прощання…
– Може у неї якась методика своя по завоюванню чоловіка, он ти ж про неї вже постійно думає! Значить діє!
– Та якби ж, я хочу завоювати її, а вона після зустрічей пропадає, до неї не дзвонитися, не дома її знайти, а потім знову різко з’являється у мене квартирі та накидається, як звір, а коли запитую: «Що це було?», то відповідає: «Ми ж не чоловік і жінка, щоб я тобі у всьому давала звіт!».
– Та я ж хвилювався за тебе, думав, можливо, щось трапилось!
– А навіщо про мене хвилюватися? Я дівчинка велика, не загублюсь!
А далі у нас така бурхлива ніч, що всі чоловіки мені могли б позаздрити, але ж чому, коли на вулиці вона зі мною вітається кивком, а на побачення ходити не хоче!
– Ну, дійсно, дивна вона, може, не так що з нею? – запитав стривожено брат.
– Та ні, здорова, все з нею добре. Модно одягається, роботу пристойну має, за собою слідкує, з такими ніколи проблем з головою не має.
У мене є лише один варіант, що вона ображена на мене, я колись дурний ляпнув, що дітей не дуже люблю, то вона мене досі з донькою не познайомила, а до себе запрошує лише тоді, коли вона десь у бабусі.
– От тут ти правий. Мами за своїх дітей роздерти можуть, тому й не дивно, що вона так…
– Можливо, мені варто її сказати, що я тоді погарячкував і вона відразу охолоне і стане ласкавішою?
– Ой, та зрозуміло вже з того, що ти розповів, що вона з тих самих, що всі такі «сильні та незалежні», тому не стане вона ласкавішою, не має тут на що надіятися. Ти краще собі когось простішого найди, щоб вона тебе терпіла, любила, щоб їсти готувала та у всьому дозволу питала.
– Та я б і радий знайти когось, але ж кохаю її та не хочу когось на неї міняти, щоразу чекаю, як вона з’явиться і скільки б ми часу не провели я такий щасливий! От лише не можу зрозуміти за що вона мене так карає?
