“Знову гроші треба здавати? Та скільки можна! Мій татко їх заробляти не встигає, а ви постійно їх просите”, — сказала моя донька виховательці.

Коли доньці виповнилося 3 роки, ми з чоловіком вирішили віддати її в дитячий садок, бо мені треба було повертатися на роботу (я вчителем працюю). Я спокійно ходила до школи, а дитина — поряд в садок.

Одного разу я пішла її забирати. Побачивши мене через вікно донечка одразу побігла до своєї шафки й почала переодягатися, вона у мене дуже самостійна. Вихователька не один раз хвалила мене за те, що з нашою донечкою немає ніяких проблем, вона дуже чемна дівчинка.

Ми з чоловіком інколи навіть дивуємося, звідки вона у нас така серйозна взялася. Кожного разу, коли беру її в магазин за продуктами, вона і слова не скаже, що хоче. А я звісно купляю їй якийсь смаколик, але доця з таким виразом обличчя його бере, що, мовляв, краще б не купляла. Я підозрюю, що це в неї від тата. Вона навіть його фразами говорить: “мама, гроші не тринькай на дурниці всякі”.

Так ось, я прийшла в садок. До мене вийшла вихователька й, підійшовши ближче сказала, що треба здати гроші на новий ламінат. Моя доця, як почула ці слова, обернулася й видала:

— Знову гроші треба здавати? Та скільки можна! Мій татко їх заробляти не встигає, а ви постійно їх просите.

Я в ту мить ледь під землю не провалилася. Хоча донька правду сказала, бо кожного місяця в садку якісь нові витрати: то тюлі треба поновити, то на ремонт умивальників, то ще щось. Ми знали, що садок нам недешево обійдеться, але ж не настільки.

Піднявши очі на виховательку я побачила, що та почервоніла й не знала, куди діватися. Я сказала, що здам за тиждень, коли прийде моя зарплатня. Вихователька кивнула головою, попрощалася і поспішно пішла від нас.

Я взяла донечку за руку й ми теж пішли. А по дорозі я поцікавилася в неї, де вона таке почула. Соломійка сказала, що так говорив татко з бабусею. Тоді до мене дійшло. Тиждень тому приїжджала моя мама. Ми всі сиділи на кухні й вечеряли, Соломійка теж з нами була. Раптом розмова зайшла за садок і я сказала, що мені подзвонили з батьківського комітету й попросили здати гроші на день народження виховательки. Тоді чоловік і сказав ті слова, що, мовляв, хіба гроші здирають, а мама його підтримала.

Соломійка це все почула й повторила, тим самим втягнувши нас в таку досить смішну ситуацію.

Я зрозуміла, що не варто говорити про такі дорослі речі при дитині, бо наступного разу вона скаже ще більше.

Оцените статью
“Знову гроші треба здавати? Та скільки можна! Мій татко їх заробляти не встигає, а ви постійно їх просите”, — сказала моя донька виховательці.