Зранку мені подзвонив син і попросив тeрмiнoво приїхати й допомогти — собаку діда Василя з6ила машина. Він блaгaє про допомогу.

Я — ветеринар і завжди вчу своїх дітей турбуватися та доглядати за тваринами. Наша сім’я велика: я, чоловік, син, донька, 2 кішки та собака. Мої діти з раннього віку знають, яка це відповідальність завести собі домашнього улюбленця. І нещодавно вони у цьому переконалися.

Напередодні літніх канікул ми з чоловіком домовилися, що на кілька тижнів відвеземо дітей до його батьків в село. Вони живуть недалеко від міста, мають свій великий будинок, подвір’я й сад. Дітям буде корисно і батьки будуть раді побачитися з внуками.

По сусідству з батьками живе старий дід Василь. В нього дуже нещасне життя. Це вже мені розповіла свекруха, коли ми приїхали. Дружина його покинула понад 10 років тому і поїхала за кордон. А разом з собою забрала дітей. Він став відлюдником, в селі всі жаліють його. Мама дивувалася, як він пити не почав, коли його жінка покинула. У нього залишився тільки один його вірний друг — пес Бос. Всюди за ним ходить, ні на мить його не залишає. Всі на вулиці знають, чий він і підгодовують його.

Та й сам чоловік дуже добрий, спокійний. Зі свекрами моїми він завжди знаходив спільну мову. Вони допомагають йому чи то продуктами, чи техніку стару віддають, сусіди як-не-як.

Я послухала цю історію, пожаліла його та й забула. Ми з чоловіком повернулися в місто, бо у нас робота.

Вчора зранку подзвонив до мене син, по голосу я зрозуміла, що він дуже стурбований і щось трапилося. Він розповів, що до них прибіг дід Василь зі сльозами на очах і попросив допомоги. Він знає, що я ветеринаром працюю. І сподівався, що застане мене.

Виявляється, вночі якісь нелюди збили його Боса машиною. Він не може ходити, лише скавулить. Дід Василь благав про допомогу. Я одразу ж примчалася, захопивши з собою необхідні ліки.

У Боса зламана задня лапа та травма на голові. На щастя, з ним все буде гаразд. Але я побачила, наскільки дідусь дорожить своїм другом. Поки я оглядала собаку, дід Василь бідкався мені, що не впильнував і звинувачує себе. Мені аж сльози на очі навернулися.

Я заспокоїла його, що вже через кілька тижнів Бос буде бігати як і раніше. Я дала дідові всі необхідні ліки та сказала дітям провідувати Боса і допомагати дідові Василю його доглядати.

Оцените статью
Зранку мені подзвонив син і попросив тeрмiнoво приїхати й допомогти — собаку діда Василя з6ила машина. Він блaгaє про допомогу.