Зустрічався тривалий час з сусідкою Вікторією. Начебто нічого була собі дівчина – розумниця, відмінниця і доволі симпатична. Багато хлопців на неї заглядалися.
Майже три роки ми провели разом. Вікторія заміж виходити не поспішала. Казала, що не варто спішити, щоб перевірити часом, чи справді між нами є почуття. А потім взагалі кудись щезла, повідомивши мені, що в неї захворіла мама, яка проживає в іншому місті, і вона мусить її доглядати.
По суті на такій ноті закінчилися наші стосунки. Вікторія так і залишилася жити біля матері. У неї не було часу для зустрічей, бо влаштувалася ще працювати в місцевій школі.
За цей час я зустрів Іринку. Вона була повною протилежністю Вікторії. Запальна до всього. До року часу вона вийшла за мене заміж. Поряд з нею я почувався щасливим.
Так у нас народилося аж двоє діток. Життя плило своїм руслом. Про Вікторію навіть не згадував. Хоча тоді вважав, що дуже люблю її.
Одного разу в мене в дорозі поламалася машина. Я вимушений був зайти до найближчої хати, щоб набрати в каністру води.
Двері відчинила жіночка середніх літ. Я спочатку не впізнав у ній Вікторії, бо за десяток років осунулася. Де й ділася колишня краса?
Вона вочевидь мене впізнала одразу. Показала де можна набрати води. Я розпитав, як вона.
Вікторія опустила очі і відповіла, що минув рік, як розвелася з чоловіком. Дітей у них не було. Матір відійшла давно. Господарює сама. Вчителює в школі. Ось і все.
У її голосі прозвучав біль. Я поспівчував їй. Сказав, що в мене все добре. Про власне життя не став розповідати. Навіщо завдавати їй ще більшого болю. Вона і не питала.
Так ми розминулися. У середині мене панував спокій. Я хотів якомога швидше налагодити машину і приїхати додому, де на мене чекала смачна вечеря і двоє вже майже дорослих діточок.
