Як же я заздрю тим батькам, які вміють завжди захистити свою дитину.
Я, на жаль, так не вмію і тому дуже часто відчуваю себе зрадницею щодо свого сина.
Ось недавно сталася така ситуація. Гуляли ми з моїм Іванком в парку. Ваня бігав, стрибав, сміявся. Він дуже радів тому, що ми прийшли в парк. Була чудова погода: яскраво світило сонечко, було дуже тепло. Нам було так добре разом! Поруч нікого не було.
Тут повз нас пройшов літній дідусь. Він почув сміх мого Вані й сказав:
– Хлопчик! Ти чому так голосно смієшся? Навколо тебе інші люди є! Матуся! Чому ви зовсім не виховуєте свою дитину?
Мені чомусь стало соромно, і я сказала:
– Вибачте, ми так більше не будемо!
А потім мені стало соромно вже перед своєю дитиною. Що ми не будемо робити? Чому це мій син більше не повинен сміятися так? Чому це? Кому від цього буде погано? Адже ми не робили нічого поганого.
Якось ми перед Новим роком зі своєю подружкою пішли в магазин за продуктами, щоб накрити святковий стіл.
Олена взяла великий візок, я — теж. Ми ходили по супермаркету і наші візки поступово наповнювалися продуктами Але, ми вирішили, що цього мало і зайняли чергу в рибний відділ. Ваня не зміг стояти спокійно. Хоча поводився цілком нормально. Він не був надто до мене і говорив:
– Мама, а там плавають живі раки!
Потім знову втік, потім знову повернувся і каже:
– Мама, дивись який цікавий пилотяг! Давай ти напишеш лист Діду Морозу, щоб він тобі такий подарував. Він тобі дуже знадобиться!
Потім Іванко знову кудись втік. Він був зайнятий справою, він вивчав реальний світ і на все дивився позитивно.
Коли він повернувся до нас вшосте, жінка, що стояла переді мною в черзі, сказала:
– Хлопчик! Чому ти так себе огидно ведеш? Ти чому хуліганів?
Ваня подивився спочатку на неї, потім на мене. Мені стало соромно, я знову зробила зрадництво свого сина і сказала:
– Гаразд, Ваня. Не треба більше ніде бігати! Стань тут, будь ласка, спокійно!
А моя подруга Олена сказала:
– Чому це він повинен стояти спокійно? Це ми йому все це дозволили. Він зовсім не хуліганить, він дуже хороший хлопчик. Тому ми й дозволяємо йому хуліганити 30 хвилин кожен день. Іди, Ваня, йди не гай це чарівний час. У тебе ще залишилося цілих 12 хвилин!
Ваня засміявся і втік. Я була вдячна подрузі. Я в черговий раз отримала урок. Урок того, як потрібно захищати свою дитину. Завжди й від усіх! Напевно, в цьому році я попрошу на Новий рік у Діда Мороза, щоб він подарував мені чудовий, чарівний дар: щоб я завжди була на стороні свою дитину і могла його завжди захистити.
Звичайна маленька зрада дитини
