Можна сказати що життя моє вдалося маю люблячого чоловіка, та сина який ходить в школу та вчиться добре. Робота в мене хороша, та і чоловік має хорошу роботу. Одним словом щасливе життя. Це був звичайний вівторок, такий як безліч тих які були до цього і майбутніх які будуть. Робочий день розпочався добре, дитину відвів у школу чоловік, а я одразу на роботу.
Та це день був не такий як інші мені на роботі стало погано, піднялась температура, та почалося паморочитися в голові. Я відпросилася з роботи та відправилася додому, автомобіль я залишила на роботі, а сама викликала таксі, бо в такому стані я не здатна кермувати. Поки їхала в таксі не могла додзвонитися до чоловіка, що було дивно зазвичай він відразу відповідає на мої дзвінки. Ніякі думки погані мені в голову не прийшли, адже він зараз на роботі.
Нарешті діставшись додому я була здивована, на гачку у коридорі висіло пальто не моє, а чиєсь чуже. Спочатку я подумала що можливо це приїхала мати Антона, але у квартирі було тихо. Адже вона б зразу поралася на кухні, щоб полегшити нам життя. Та я не звернула на це увагу, в мене було лише одне бажання піти та лягти у ліжко.
Відкривши двері я побачила його в ліжку з кимось а саме якоюсь дівчиною яка почала ховатися під одіялом. Я була шокована, на додачу до хвороби чоловік мені зрадив. Не знала що робити, куди мені йти. Я просто пішла на кухню та почала плакати. Через сльози я почула як зачинилися двері, вони пішли, я не знаю скільки часу ще сиділа на кухні але чоловік вже повернувся. І що було найдивніше він почав себе поводити як нічого не бувало.
Тоді я вже не витримала, та пішли з дому по дорозі брала сина зі школи і сказала йому що поки ми будемо жити в бабусі. В першу чергу мені треба було вилікуватися, а вже після думати, що робити з чоловіком. За весь час який я лежала в ліжку та лікувалася а це було майже тиждень, він жодного разу не зателефонував.
Я все ж вирішила почати збирати документи для розлучення, але перед цим треба було піти додому та забрати деякі речі. Прибувши додому я зрозуміла що мій “ коханий” зовсім не сумував за мною, тут були сліди вечірок, був повний розгардіяш. Він взагалі не сумував, за мною та йому було не цікаво де я і де дитина його. Якщо до цього я ще сумнівалася то тепер точно буду розводитися.
Розлучення пройшло гладко, чоловік не перечив а хотів навпаки швидше сам закінчити, але я його не розумію невже треба було таке робити, можна ж було просто поговорити і не було цього всього стресу.
Певний час я жила в мами дома, але як тільки закінчили розлучення, я почала шукати квартиру, щоб жити зі сином, і поки зараз не хочу шукати нового кохання, спочатку треба відійти, від такого досвіду. Чоловік так і не цікавиться життям свого сина, лише платить аліменти, і то не завжди вчасно.
