Моя старша сестра нещодавно вийшла заміж. Я ще поки не збираюся покидати батьківський дім.
Нещодавно моя мама покликала мене на розмову. Вона була дуже засмучена. Попросила мене, щоб я ще поки не виходила заміж, бо у них з батьком криза у стосунках. Я не відразу зрозуміла що вона має на увазі. Для мене вони завжди були та будуть батьками та я навіть уявити не могла, що вони можуть бути нарізно.
З’ясувалося, що батьку вдарив біс в стегно та він заявив, що після того, як я вийду заміж, вони з мамою розлучаться. Мовляв, тоді більше їх разом нічого не триматиме.
Мене дуже засмутила ця новина. Та, хоча до мого заміжжя ще далеко, рано чи пізно це станеться та я не стану відтягувати своє щастя лише заради того, щоб батьки були разом якомога довше.
Батько давно уже живе своїм життям. Більшість свого часу він проводить з друзями, про нас часто забуває. Ми разом лише на великі свята та й то сидимо за столом наче чужі.
Мама усе життя поклала для того, щоб дати нам з сестрою все необхідне. Вона буда хорошою дружиною та господинею та тепер он як їй за це подяка.
Невже батько не розуміє, що без мами він пропаде. Хто ж його годуватиме та лікуватиме. Друзі? Не думаю.
Якщо він це зробить, то я теж його не доглядатиму.
