Був морозний зимовий ранок. Марина стояла на базарі, не відчуваючи рук і ніг, але за такої погоди людей зовсім мало, тому й не було жодних продажів. Лиш коли вона вже збиралася додому, якийсь чоловік підійшов і купив у неї всю сметану. Пожалів її чи дійсно треба було йому, проте хоч якийсь заробіток.
На зупинці вже чекав останній автобус до села. Водій усміхнувся і сказав, щоб скоріше проходила грітися. Доки чекали на інших, Марина дивилась у вікно і згадувала свого батька. Він пішов з життя рік тому. Все сталося раптово — серцевий напад. Матір свою не пам’ятала, вона померла одразу після її народження, тож тато став для неї цілим світом. Любив доньку безмежно, допомагав і підтримував у всьому, а коли народилися онуки, то кращого дідуся годі було й шукати.
Після смерті тата все лягло на плечі Марини. Діти, робота в бібліотеці, базар по вихідних. І жодної допомоги, хіба що інколи чоловік забирав дітей зі школи і робив уроки. В інший час з ними сиділа сусідка бабця Орися. Своїх дітей і онуків не мала, тож і тулилася до їхньої родини. Проте це не тато. Його допомога була величезною, він завжди намагався захистити доньку від зайвих турбот.
Їхала Марина і згадувала свій сьогоднішній сон про батька. Прийшов до них на свята, такий усміхнений і гарний, ніби з картини. Передавав вітання від мами, розпитував про те, як живуть. А потім раптово зник, благословивши наостанок. Прокинулася і довго думала, до чого був такий сон.
Тяжко Марині без рідної людини. Він єдиний, хто захищав її від усіх негараздів. А сьогодні ще й такий невдалий день видався.
Автобус зупинився майже біля хати, турботливий водій допоміг знести торби, і Марина потихеньку побрела додому.
Там її чекав чоловік і діти. Він повернувся раніше, забрав хлопців зі школи і разом із ними готував вечерю. Коли сіли їсти, повідомив, що змінив роботу і тепер буде мати гарну зарплату з регулярними преміями.
Марина смакувала печену картоплю, а на душі ставало так тепло та затишно. Може, той чоловік з базару і сон — це знаки? Може, саме так батько допомагає їй з неба, коли вона найбільше цього потребує.
