Уже два роки, як Ганна Миколаївна не спілкується зі своєю донькою Соломією. Рік тому, без жодної причини, Соломія перестала брати трубку. Вона змінила замки у своїй квартирі у невеличкому містечку на березі Десни й чітко дала зрозуміти, що не бажає бачити матір у своєму домі. Ганна Миколаївна досі не може змиритися з цим розривом, і її серце стискається від болю при кожній згадці про доньку.
«Вже два роки ми мовчимо, — зітхає Ганна Миколаївна, її голос тремтить від прихованих емоцій. — Соломія живе своїм життям: викладає світлини в соцмережах, спілкується з друзями. Але мені — ані дзвінка, ані повідомлення. Вона доросла жінка, у неї трирічна донечка й чоловік, вони живуть у своїй оселі. Я завжди була суворою — до себе, до оточуючих і до Соломії також. Вважаю, що батьки мають бути вимогливими. Я хотіла, щоб вона добре вчилася, допомагала по домівці, дбала про себе».
Ганна Миколаївна не змінила своїх принципів, навіть коли донька створила власну родину. Вона регулярно навідувала Соломію, але кожен візит перетворювався на випробовування. «Як можна жити у такому безладі?» — обурювалася вона, перекладаючи речі у шафах, ніби Соломії знову було десять років. Вона вказувала на немиті тарілки, докоряла за неувагу до дитини й не соромилась критикувати чоловіка доньки: «Тарас ні на що не здатний, постійно без копійки!» Ганна Миколаївна вважала, що лише вона може відкрито говорити доньці правду, навіть якщо та сприймає її з болем.
Рік тому все змінилося. «Я, як завжди, подзвонила Соломії, — згадує Ганна Миколаївна, її очі темніють від образи. — Розказала, що дочка моєї небоги вже читає у свої чотири роки. Соломія раптом спалахнула: “Нащо ти порівнюєш дітей?” Я здивувалася — як їх не порівнювати, якщо різниця налиць? Це була наша остання розмова». Незабаром Ганна дізналася, що донька змінила замки й заборонила їй з’являтися. «Я подумала, що це тимчасова дитина, — каже вона. — Вирішила, що Соломія опам’ятається, прийде й вибачиться. Але вона не прийшла».
Місяці минали, а мовчання доньки ставало все важчим. Наприкінці липня в Ганни Миколаївни були іменини. Вона чекала дзвінка від Соломії, але телефон мовчав. «Власній матері не привітати!» — з гіркотою скрикнула жінка. Наступного дня вона не витримала й подзвонила з чужого номера. «Я сказала їй: якщо не хочеш спілкуватися, звільни мою квартиру!» — згадує вона, її голос тремтить від гніву.
Справа в тому, що шість років тому, перед весіллям Соломії, Ганна Миколаївна переписала на неї свою оселю. «Тарас, її чоловік, заробляв копійки, — пояснює вона. — Я хотіла допомогти молодій родині, у мене була така можливість. Але тепер, коли вона відверну«Тепер дивись, як сама виживатимеш, коли муж твій знову в боргах по вуха», — прошепотіла Ганна Миколаївна, і сльоза скотилася по її щокам.
