**Щоденник**
Свекруха ледь не вбила мого сина своїми «турботами». А чоловік лише плечима знизав…
Не знаю, як пояснити це Олені Миколаївній, моїй свекрусі, але вона, здається, взагалі не усвідомлює, що її сліпа «любов» та домашня медицина можуть коштувати моїй дитині життя. Так, ми з нею, здавалося б, хочемо одного — щоб наш онук виріс здоровим і щасливим. Але її методи все частіше перетворюють моє життя на пекло, а мого сина — на піддослідного кролика.
Все почалося, коли Денис пішов до садочка. Йому щойно виповнилося три, і, як то буває, він почав хворіти майже щотижня. Два дні у групі — і знову температура, нежить, кашель, навіть вітрянка… Я після декрету повернулася на роботу в страховий відділ, і там ніхто не робив поблажок. Лікарняні — це моя особиста біда. Довелося звернутися по допомогу до свекруги. Вона живе поряд, на пенсії, тому погодилася з радістю.
Але швидко з’ясувалося, що Олена Миколаївна в медицині не тямить зовсім, зате впевнена, що знає все. Вона почала «лікувати» Дениса сама: сиропчики, краплі, пігулки — усе за порадою сусідки чи з якоїсь ранкової програми. Я залишала чіткі вказівки: що, коли і в якій дозі давати. Але свекруха просто ігнорувала мої записки. А я мовчала. Бо не могла залишити сина самого, а більше просити було нікого.
Мовчала, поки одного разу Дениса не почало душити. Повернулася з роботи раніше — чи то інтуїція, чи доля, не знаю. У нього вже опухло обличчя, очі налилися кров’ю, губи посиніли. Я одразу зрозуміла — алергія. Знайшла в холодильнику ампулу дексаметазону, яку тримала на випадок лиха, зробила укол. За півгодини син почав дихати.
Я мало не з розуму зійшла. А потім передивилася домашню аптечку свекруги — і все стало зрозуміло. Вона дала дитині одночасно сироп від кашлю, краплі «для імунітету» і ще якісь барвисті драже, які їй «порадила сусідка з п’ятого поверху». Ці «імунні краплі» і спричинили жахливу реакцію.
Більше мовчати я не могла.
— Олено Миколаївно, будь ласка, не давайте Денисові нічого, що я не схвалила. Усі потрібні ліки я залишаю, підписую, пояснюю. Він же міг померти!
— Оленко, ну що ти… Я ж хотіла, щоб швидше одужав. Та й що там такого — кашель та соплі. Сиропчик дала, крапельки…
— Ці крапельки його й могли вбити! Чому ви не викликали швидку?!
— Ну, швидка… Раптом намарно? Та й ти ж прийшла вчасно, все обійшлося. Хіба від любові хтось помирає?..
У цю мить увійшов чоловік.
— Що у вас за сварка?
Свекруха з уявною обраМені лишилося лише мовчки зібрати речі, забрати Дениса та вийти з цього дому, де замість турботи йому готують смерть.
