Стародавнє дзеркало, або Як порозумілися зять із тещею
Оксана повернулася додому пізно. У хаті було підозріло тихо. Ані голосу чоловіка, ані звичного бурмотіння матері.
— Мамо? Іване? — покликала вона, зазираючися до кімнат. Пусто.
«Чоловік, мабуть, у майстерні в сараї, — подумала вона. — А мама?.. Невже образилася й поїхала?»
Вона накинула кожушанку та вийшла у двір. Із сараю лився жовте світло, лунали голоси. Зайшовши всередину, Оксана завмерла.
Іван та її мати, Марія Степанівна, захоплено працювали над старовинним дзеркалом. Чоловік фартував раму, а теща, пов’язавши хустку та надівши старий фартух, щось жваво пояснювала.
— Тільки подивися, як заграло дерево! — захоплювалася Марія Степанівна. — Твоя робота — справжнє мистецтво, Іване!
— Що ви, Маріє Степанівно… Так, дрібниця.
— Дрібниця, каже! — схвилювалася теща. — Та це ж шедевр!
Оксана сіла на ослінчик, не вірячи очам. Вранці вони мало не посварилися навіки…
Почалося з того, що Марія Степанівна перебралася до них «тимчасово» після закриття санаторію, де жила останні два роки.
— Мамо, ну це лише на пару тижнів, — запевняла Оксана чоловіка. — Доки там не відновлять ремонт.
— Пару тижнів, — похмуро відповів Іван. — А жити з нею мені.
Він ходив по кухні, стиснувши кулаки, а потім раптом зітхнув:
— Може, зняти їй гуртожиток? Якраз премію маю отримати…
— Ти з глузду з’їхав? — обурилася Оксана. — Щоб потім усе життя чути, як рідна донька вигналу матір?
Дзвінок у двері порвав тишу. Марія Степанівна, як завжди, приїхала на годину раніше, «щоб оглянути ситуацію».
З порога почала огляд:
— Оксано, серденько, у вас шпалери зовсім вигоріли… А вішалка? Іване, ти б хоч цвяхи підкрутив!
Іван пішов у ванну, не сказавши ні слова.
За перший тиждень теща переставила меблі, вимила до блиску кухню, перебрала посуд і… дісталася до Іванових паперів.
— Маріє Степанівно! — підвищив голос Іван, не знайшовши потрібну папку. — Де мої документи?
— Викинула, — беззлобно знизала плечима теща. — Пом’ялися. Усе в нові переклала. І за абеткою!
Іван мовчки вийшов, грюкнувши дверима.
Оксана намагалася зосередитися на роботі, але думки постійно поверталися додому. Мати — принципиАле тепер, дивлячись на них за спільним столом, вона зрозуміла, що справжня родина завжди знайде спільну мову, навіть якщо для цього потрібне старо дзеркало, трохи терпіння та багато любові.
