Мені всього 49, але моя молодша сестра вважає, що в мене вже немає особистого життя й я повинна бути безкоштовною нянькою для її сина. Я люблю Андрійка, він найкращий племінник у світі, але я не готова жертвувати власними планами заради того, щоб постійно доглядати за ним. Ця історія почалася кілька років тому, і з кожним днем ситуація лише загострюється.
### Як все почалося
Моя сестра, Надія, молодша за мене на сім років. Вона завжди була трохи зіпсованою — мамина улюблениця, її всі пестили та ласували. Коли вона народила Андрійка, я щиро раділа, що стала тіткою. Хлопчик чудовий: розумний, життєрадісний, з ним завжди весело. Я часто брала його на вихідні – гуляли в парку, ліпили вареники, дивилися мультики. Але з часом сестра почала сприймати мою допомогу як щось належне.
Після розлучення з чоловіком Надія залишилася сама з сином. Працює вона багато, часто затримується, ін’коли їздить у відрядження. Я розумію, що їй важко, і завжди намагалася підтримати: то посиджу з хлопчиком, то заберу зі школи, то допоможу з домашнім завданням. Але останнім часом вона почала вважати, що це мій обов’язок. «Ти ж вільна, немає ні чоловіка, ні дітей, ось і займайся», — якось кинула вона. Я завмерла. Так, у мене немає власної сім’ї, але хіба це означає, що у мене немає свого життя?
### Мене – 49, але я маю право на себе
Мені 49, я працюю бухгалтером у невеликій фірмі, маю свої захоплення. Ходжу на майстер-класи з вишивки, зустрічаюся з подругами, мрію про подорож до Венеції. Вже два роки відкладаю гроші на цю поїздку. Але Надія ніби впевнена, що весь мій час має належати Андрійкові. «Ти ж тітка, це твій обов’язок», — каже вона. А коли я намагаюся заперечити, додає: «Та ти ж все одно нічим важливим не займаєшся».
Доходило до смішного. Нещодавно Надія заявила, що хоче записати Андрійка на додаткові заняття з математики, але вони закінчуються пізно, і забирати його – моя справа. Я відмовилася, пояснивши, що в мене власні плани, зокрема зустріч із подругами, яку я не хочу скасовувати. Сестра образилася: «Ти ставиш свої розваги вище за родину? Андрійко тобі байдужий?» Це було як ніж у серце. Звісно, він мені не байдужий, але чому я повинна відмовлятися від усього заради нього?
### Племінник, якого я люблю
Я дійсно люблю Андрійка. Він чарівний: розповідає мені про свої пригоди, ділиться шкільними історіями, ми разЯ зрозуміла, що пора нарешті поставити чіткі кордони, навіть якщо це викличе сварку.
