Зрада в новому домі
Олег і Марічка одружилися й переїхали до нової квартири на околиці Львова. Їх переповнювала щастям: молоді облаштовували житло, створювали затишок, мріючи про майбутнє. Та через півроку в гості прибули батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Марічки, а за вечерею, після пари чарок, розгорівся скандал.
— Нащо ти привів цю дівку? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Марічка, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був сповнений зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Марічка подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотівши:
— Їдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Марічці виповнилося вісімнадцять, матір почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книжками. Дівчина не була замкнутою — у школі та університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, ніж бігати на побачення. Мати хвилювалася, що донька так і залишиться сама.
Марічка закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджером, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку й здавали її в оренду. Зробивши ремонт, вони передали ключі Марічці, фактично виселивши її з батьківського дому.
Марічка почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Та життя змусило адаптуватися. Їй не подобалось прибирати велику квартиру й ходити по магазинах, поки не з’явився Олег. Він взяв на себе побутові клопоти, і цим підкорив її серце.
Коли Марічка представила його батькам, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько ж сказав:
— Поживемо — побачимо.
Олег любив Марічку, і це було головним. Весілля було скромним, присутніми були лише її батьки. Батьки Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи відкладали поїздку.
Через рік пара задумалася про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, в сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як з дитиною та коляскою лізти на п’ятий поверх? — переконував він.
Марічка погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олег потрапив до лікарні з апендицитом. Марічці довелося оформляти документи самостійно, і вона взяла з собою матір, звикши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олег виписався з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували дім, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, поки не приїхали його батьки.
За вечерею свекруха розкрила обвинувачення. Марічка, приголомшена, не могла повірити. Олег мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й пішла до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Олега вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора говорила твоя мати? — запитала Марічка, ледве стримуючи сльози.
— Та не забий голову. Була в мене жінка, народила двох. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Олег.
— Ти обманув мене! Це зрада! — скрикнула Марічка. — Я не можу жити з брехуном!
— Не можеш? Валі! Квартира залишиться мені. Подаси до суду — буду платити за твою частину все життя, — усміхнувся він.
— Виходитимеш ти, — холодно відповіла Марічка. — Недаремно мама наполягла оформити квартиру на мене. Відчувала підступ…
Марічка залишилася сама у простоМарічка залишилася сама у просторих стінах, але цього разу її серце не кричало про самотність — воничало, навчаючись жити знову.
