Ярослав Степанович Коваленко, 50 років, неодружений, сивий володар високого, як сам стверджував, інтелекту та дуже специфічної харизми, сидів у старому креслі у своїй однокімнатці на околиці міста і гладив кота Мурчика. Того самого Мурчика, який, судячи з його вигляду та нахабного погляду, давно хотів утекти від господаря, але терпів його з жалю. Життя Ярослава останніми роками йшло під укіс. Роботи не було, перспективи — туманні, а інтер’єр квартири складався лише зі старого серванта, зношеного дивана та килима, що прикривав жахливу тріщину в підлозі.
Але цього дня знову дола дала про себе знати. Ярослав, роздумуючи за чашкою чаю в пакетику, раптом вирішив, що час знайти своє щастя. Ні, не якесь абстрактне, а справжнє — у вигляді багатої та гарної жінки. Адже, як вважав він, формула успіху проста: *«Дай мені заможну дружину — і я поверну собі гідність»*. На роботу влаштуватися він так і не зміг, але навіщо, коли можна одразу отримати готове життя — з домашньою кухнею, затишком і технікою останньої моделі?
Він увімкнув ноутбук, знайдений колись на смітнику, зайшов на популярний сайт знайомств і створив анкету. Справу він розкрутив швидко, хоча й не без фантазії. На головному фото Ярослав подав себе не аби ким, а… красенем, завантаженим із інтернету. Високий, підтянутий «Аполлон» у розкішному костюмі зі смартфоном останньої моделі в руці дивився на всіх потенційних кандидаток з екрана. У анкеті він написав таке:
**Ім’я:** Ярослав Коваленко.
**Вік:** 38.
**Рід діяльності:** підприємець, власник бізнесу.
**Хобі:** відпочинок на яхті, кулінарія (справжній гуру!), читання класики.
**Мета знайомства:** серйозні стосунки з гарною, стрункою жінкою. Цікавлять лише заможні жінки, які не претендують на моє житло.
*«Ну нічого собі, який я солидний чоловік»*, — із задоволенням подумав Ярослав. *«Зараз всі почнуть писати.»*
І справді писали. Тільки не ті, кого він очікував. Замість заможних і стильних красунь йому відповідали жінки, для яких «заможність» — це три коти, в’язаний шарф і робота на магазинній касі. *«Ні, мої дорогі, не для вас я тут»*, — суворо говорив собі Ярослав, ігноруючи повідомлення. *«Мені потрібна богиня з грошима.»*
Але все змінилося, коли йому написала Оксана, 41 рік. На фото — красива брюнетка з усмішкою на мільйон доларів, у елегантному костюмі. *«Щось у ній, мабуть, є»*, — подумав Ярослав. *«Може, це вона — моя доля?»*
— Ярославе, добрий день! Цікава анкета. Ви справді любите готувати?
— Авжеж! Обожнюю створювати кулінарні шедеври. Ви знаєте, як приготувати рататуй? Це справжня вершина гастрономічного смаку, — відповів він, непомітно прихльопуючи звичайний чай із сухаром.
Година спілкування — і Оксана погоджується на зустріч. Це був справжній тріум. Ярослав кинувся готуватися: вичВін вийшов із кафе, глибоко зітхнув, потягнувся до гаманця — і раптом усвідомив, що найкраща компанія в житті в нього вже є: це Мурчик, який чекав на нього вдома з тим самим нахабним, але звичним поглядом.
