Остання жертва
— Мамо, мені потрібно з тобою поговорити.
— Невже щось погане? — Іванна тривожно подивилася на сина.
Він завжди був слухняним хлопцем, не створював проблем. Але в одинадцятому класі закохався. Почав пропускати уроки, отримував погані оцінки. Іванна намагалася з ним поговорити. Виявилося, що дівчина не відповідає взаємністю — їй подобається інший хлопець, у якого заможні батьки.
Скільки б Іванна не пояснювала, що перше кохання — найщиріше, що гроші тут ні до чого, син не слухав. Він упевнив себе: якби в них були гроші, крута машина, дівчина б його обрала.
Він так переживав, що Іванна почала боятися за його життя. Знайшла психолога, який чоловічим тоном поговорив із Віталієм. Допомогло. Син склав ЗНО, вступив до університету. І, звісно, знову закохався.
Наприкінці першого курсу заявив, що багато студентів живуть окремо від батьків, і він теж хоче зняти квартиру, стати незалежним.
— А чим платитимеш? Оренда дорога. Я не зможу тобі допомагати. Тобі вже вісімнадцять, я більше не отримую аліментів від батька. Чи ти вирішив кинути університет, перевестися на заочне? — запитала Іванна.
— Я поговорив із татом, він обіцяв допомогти на перший час, — відповів син.
— Ти бачився з ним? Чому мені не сказав? — здивувалася Іванна.
— Ти б почала мене відмовляти. Це ти з ним розлучилася, а не я, — різко відповів Віталій.
— А ти знаєш, що коли ми розійшлися, він одразу змінив роботу, щоб йому офіційно платили менше і зменшили аліменти? Він пішов не лише від мене, а й від тебе.
Ти впевнений, що батько не обдурить тебе? Навряд він буде допомагати безкорисно. Місяць-другий дасть грошей, а потім знайде причину. Що тоді? До того ж, у нього є донька. Чи може батьки Маринки допомагатимуть?
Серце підказало Іванні, що син щось приховує. Довго допитувала, і Віталій зізнався.
— Я сказав Маринці, що це моя квартира, дісталася від бабусі, мами тата. Що платити не треба.
— То ти збрехав? А на що ви житимете?
— Маринка не сказала батькам, що ми разом. Вони суворі. Їй щомісяця надсилають гроші — має вистачити.
— Виходить, вона теж обманює батьків. Боїться сказати правду, але жити за чужі кошти не соромиться? Дай вгадаю: ти їй розповів, що в тебе крутий батько, щоб вона не пішла до заможнішого? Але брехня рано чи пізно вилізе.
— Так, я сказав, що у мене є квартира та багатий батько. А що робити, мамо? Дівчата завжди обирають не мене. Коли в мене з’являться гроші, я вже постарію.
— Погано починати життя з брехні. Скажи правду. Якщо кохає, то зрозуміє.
— Годі, мамо. Я вже вирішив. Краще б тобі нічого не говорив. Ми ж не одружуємося. Не вийде — розійдемося. Ти ускладнюєш.
Іванна не спала всю ніч. Вранці знову намагалася відмовити сина, але він нагрубив і пішов, навіть не поснідав. Повернувшись з роботи, вона побачила, що частина речей зникла. Не чекала, що її Віталій, такий рідний і чуйний, піде по-злодійськи, навіть не попрощавшись.
Вдень додзвонилася, але нормально поговорити не вийшло — на тлі лунала музика. Мабуть, святкували. Віталій попросив вибачення, сказав, що боявся сліз. Трохи полегшало.
Іванна подзвонила подругам. Одна сказала, що це материнський егоїзм — треба відпустити сина. Друга відповіла, що в неї чоловік не дозволив би так дочці.
Мати звинуватила Іванну: надто балувала сина, забувала про себе. Та знала — він головний чоловік у її житті.
Через два місяці Віталій прийшов у неділю. Вона одразу зрозуміла — погано. Син схуд, сорочка виглядала поношеною. Він умовив матір переїхати до бабусі, щоб віддати їм квартиру. Виявилося, Маринка вагітна.
Пізніше Іванна з’ясувала: батьки Маринки в розлученні. Батько п’є, мати живе з іншим. Нарешті вона зрозуміла — досить жертвувати.
Коли народилася онука Даринка, Іванна відвідала колишню квартиру. Побачила безлад, але не стала допомагати. Нехай самі розбираються.
Пізніше Віталій прийшов із новиною: Маринка погрожує забрати доньку, якщо він не погодиться розміняти квартиру.
— Мамо, допоможи!
— Ні, — вперше сказала Іванна. — Я попередила: обман завжди випливе. Нехай батьки Маринки тепер допомагають.
Син обурився, звинуватив її у всьому. Але Іванна не почувалася винною.
Безмежна материнська любов часто завдає болю. А дитина, отримуючи всю владу, починає маніпулювати. Важко знайти міру — дати дітям щастя, але не втратити себе.
