**Щоденник**
У п’ятницю головна бухгалтерка прийшла на роботу в нарядній блузці, з пляшкою дорогого вина, тортом і упаковкою ковба́си.
“Дівчатка, після роботи не розбігаємось, посидимо трохи, відзначимо мій день народження”, — оголосила вона.
Всі одразу кинулись її вітати та обнімати. Підійшла й Марічка. Вона влаштувалася в компанію ще зовсім зеленою, часто міняла докори́ за помилки, але щиро вважала Ганну Степанівну своєю наставницею. Та обняла Марічку й прошепотіла на вухо:
“Ще трохи попрацюю — і на спочинок. Тебе, Марусенько, планую на моє місце. Впевнена — впораєшся. Ти відповідальна, старанна…”
Марічка не встигла подякувати за довіру — вже наступна колега підходила з вітанням.
Роботу закінчили раніше, звільнили від паперів великий стіл у кабінеті бухгалтерки, застелили його паперовою скатертиною, виставили все, що знайшлося в холодильнику. На початок святкування завітав директор із кіНа порозі з’явився Юрко з букетом польових квітів, і Марічка зрозуміла — нарешті її життя починається справді.
