**Заради кохання**
— Дівчино, не підкажете, де вулиця Шевченка? Кружуся, ніхто не знає.
Перед Олею стояв симпатичний хлопець із великою чорною сумкою через плече.
— У вас такий стиль знайомитися? — прищурилась вона.
— Мене Максимом звати. А вас?
— Соломія, — посміхнулась Оля та рушила далі, але хлопець наздогнав її.
— Я, правда, шукаю вулицю. Друг запросив на весілля, а я взагалі не знаю міста.
Оля лише тепер помітила, що на ньому сорочка в клітинку, просторі штани, а не «дудочки», як носять зараз. І сумка дорожня — видно, що приїжджий.
— Ідіть прямо до світлофора, потім праворуч у провулок. Там і буде Шевченка, — сказала вона, трохи пом’якшавши.
— Дякую. — Максим широко посміхнувся, і його обличчя засяяло. — То все ж таки, як вас звати?
— А вас?
— Мама обожнює Шевченка, тому назвала мене Максимом. Краще, ніж Тарасом, правда? — Він сміявся так, ніби його жарт був найкумеднішим у світі.
Оля ніколи не чула, щоб хлопці сміялися настільки щиро.
— Не знаю, чи любила моя мама Шевченка, але мене назвала Оленою, — зізналася вона.
— Підемо завтра зі мною на весілля? Друг одружується, а я тут нікого не знаю, — Максим дивився на неї з надією.
Вона звагалась. Хлопець здавався гарним і чесним.
— Вибач, у мене завтра залік, треба готуватися, — спробувала втекти.
— Дайте номер телефону, і я піду. Як інакше повідомлю, о котрій весілля?
— Я не казала, що піду з вами! — здивувалася Оля.
— Не казали, але… Ви студентка? Дайте вгадаю… Ви майбутній лікар.
— Так. А як ви здогадалися?
— Моя мама каже, що найвідзывніші люди — це вчителі й лікарі. Я не піду, доки ви не дасте мені номер. Завтра прийду під ваші вікна й вигукуватиму ваше ім’я.
Оля неохоче продиктувала номер.
— Я подзвоню! — крикнув їй услід Максим.
Його мама мріяла, щоб син вчився далі, але на бюджет не вистачило балів, а платне навчання було не по кишені. Максим, як і всі хлопці, більше любив футбол, ніж книги.
Жили вони з мамою в невеликому селищі, де була лише одна школа (в якій мама викладала українську літературу) та лікарня, куди з серйозними проблемами вже не їздили — тільки в обласний центр.
Максим влаштувався в автоМаксим влаштувався в автосервіс до друга батька, а в інститут, як вирішив, вступить після армії — бо серце ще ніхто не торкнувся, але доля вже готувала йому зустріч з Олею.
