Квиток в один кінець
Матір маленької Марійки працювала покоївкою в готелі й часто брала доньку з собою. Марійці подобалися великий хол із кількома годинниками на стіні, які чомусь показували різний час. Подобались розсувні скляні двері, що відчинялися самі. Подобались м’які килимові доріжки, що приглушували кроки. Подобався запах готелю й велетенські дзеркала.
Але найбільше Марійці подобалися гарні, привітні й доброзичливі дівчата за стійкою в холі. Вона мріяла стати такою, як вони.
– Треба добре вчитися в школі, бути вихованою й чемною. Адже адміністратор – це обличчя готелю, – пояснювала мати.
– У мене гарне обличчя. Ти сама казала, що я вродлива, – відповідала Марійка.
– Важливо не лише бути гарною. Треба знати кілька іноземних мов і здобути спеціальну освіту. Підрости, закінчи школу, тоді побачимо, – усміхалася мати.
У старших класах Марійка вже допомагала матері прибирати в готелі. Вона розглядала свою струнку фігуру у великих дзеркалах і сердилася, що груди занадто маленькі, і зріст міг би бути на п’ять-десять сантиметрів більшим. Але зріст можна виправити високими підборами. Зате волосся – густе, каштанове, з крупними завитками на кінцях. Як не крути, а всі дані, щоб стати адміністратором, у неї є.
Коли поруч не було Наталії Василівни, Марійка сиділа за стійкою з дівчатами й спостерігала, як вони працюють. Під їхнім наглядом і сама впоралася непогано.
Одного разу одна з адміністраторів захворіла, а друга поїхала на похорон матері. За стійкою стала сама Наталія Василівна, але розв’язувати одночасно інші справи не виходило. Тоді Марійка запропонувала допомогти.
– Я багато разів бачила, як і що треба робити. Я впораюсь. – Вона промовчала, що вже працювала самостійно, а то б дівчатам дісталося.
І впоралася. Усі залишилися задоволені, а Марійка – найбільше. Вона почувалася дорослою й важливою.
– Яка молодець. Якщо вирішиш вчитися гостинному ділу, я напишу рекомендаційний лист для вступу. Потім візьму тебе на роботу, – пообіцяла Наталія Василівна.
Після школи Марійка вступила на заочне відділення, щоб одразу застосовувати знання на практиці. Так вдало склалося, що одна з дівчат пішла у декрет, і Марійку поставили на її місце.
Кожну вільну хвилину вона сиділа з підручниками, вивчаючи англійську.
Матір пишалася донькою. Вона все життя пропрацювала покоївкою, а доньку відразу взяли адміністратором, ще й освіту здобуде.
Молоді хлопці залицялися до Марійки, робили компліменти, дарувалиАле одного дня, коли вона випадково зазирнула у дзеркало в холі готелю, де колись була щасливою дівчинкою, Марійка зрозуміла – ось він, той самий квиток у один кінець.
