Ні, ні і ще раз ні! Ганно Михайлівно, зрозумійте ж нарешті, що це неможливо! У нас маленька квартира, власне, навіть не квартира, а півтори кімнати! Віктор метушився по кухні, розмахував руками, наче вітряк.
Ой, та годі тобі, Вітеньку! Не півтори, а цілих дві! Дитяча, звісно, крихітна, але я там чудово поміщуся. Оленці з Данилком треба допомагати, сам порозумій дитина потребує стільки уваги! теща склавши руки на широкій грудній клітці дивилася на зятя з таким виразом, ніби робила йому ласку, погоджуючись пожити у них.
Мамо, ми справляємось, правду ж! Олена обережно втрутилася в розмову, стоячи біля дверей кухні з немовлям на руках. Вітя має рацію, у нас справді тісно.
Олено, не лізь не в свою справу! Що значить «справляємося»? теща махнула рукою у бік дочки. Опухлі очі від недосипання, синці під очима такі, що жоден тональний крем не приховає, сама худа, як жердина! Яке там «справляємося»? Від такого життя й до розлучення недалеко!
Віктор різко зупинився, глибоко вдихнув і ледве змусив себе говорити спокійно:
Ганно Михайлівно, ми з Оленою одружені вже пять років. За ці роки жодного разу серйозно не посварилися. Не думаю, що поява дитини щось змінить у наших стосунках.
Ох, молодь, молодь Усе-то ви знаєте! теща заплющила очі. А те, що жінка після пологів буває дратівливою, нервовою, що їй потрібен особливий догляд, ти про це не думав? Хто тепер варитиме твоїй дружині бульйони й травяні відвари, щоб молоко прибувало?
Олена тихенько зітхнула. Вона знала коли мати починала про бульйони й трави, сперечатися було марно. Теща тим часом продовжувала:
Я вже й речі зібрала, і квиток назад через два місяці купила. Трохи поживу, допоможу вам з побутом, а там побачимо.
Два місяці?! Віктор і Олена вигукнули одночасно.
Ганна Михайлівна вдала, що не почула їхнього зойку, і діловито попрямувала до передпокою, де стояли два величезні валізи.
Вітю, допоможеш мені перенести речі в дитячу? Так, і ще: ліжечко Данилкове треба переставити до вашої спальні. А мені на диванчику постіл. Я непримхлива.
Віктор кинув розпачливий погляд на дружину, але та лише безпорадно знизала плечима. Протистояти натискові Ганни Михайлівни було практично неможливо. Особливо зараз, коли вони обидва не висипалися, були зморені турботами про новонародженого й просто не мали сил на скандали.
Гаразд, промовив Віктор крізь зуби, але тільки на місяць, не більше.
Місяць, два Яка різниця? махнула рукою теща. Дивитимемося по обстановці.
Олена ледвеПо поверненню додому вони з Оленою вперше за довгий час змогли просто посидіти вдвох за чашкою кави, насолоджуючись тишею та свіжим вітерцем із відкритого вікна.
