Три жінки, одна кухня і жодної згоди
Добре. Понеділок мій. Вівторок мама. Середа Зінаїда Аркадіївна. Четвер знову я, чітко розписала Олена аркуш у клітинку. А в вихідні як вийде.
Чудово, кивнула її мама, Марія Миколаївна, приховуючи задоволену посмішку. Ось і порядок буде.
Ну-ну, до першого борщу, буркнула свекруха, Зінаїда Аркадіївна. Ви, дівчатка, тільки на папері сильні.
Олена проігнорувала. Вона втомилася. Півроку під одним дахом з двома матерями це не життя, а серіал. Тільки без кнопки «пауза».
Почалося все після народження Софійки. Марія Миколаївна приїхала «на пару місяців допомогти». А свекруха Зінаїда Аркадіївна нікуди не виїжджала: жила з ними з самого початку. «А куди я піду, якщо син одружився?» її коронна фраза.
Квартира трикімнатна, але насправді лялькова. Самій собі місця не вистачає, а тут ще три господині.
Хто поклав пусту банку з-під огірків назад у холодильник? скрикнула Зінаїда Аркадіївна о десятій ранку.
Я! відгукнулася Марія Миколаївна з балкона. Там маринад! На розсольник!
Ой, які ми господарські, іронізувала свекруха. Тільки розсольник я варю в середу. Сьогодні вівторок. Мій день!
Я просто хотіла допомогти, відповіла мама.
А я не просила!
Зате я просила, поставила Олена Софійку в манеж. Мам, нехай кожна варить, коли положено. Не порушуймо порядок. А то знову буде, як минулого разу: три борщі за день, і ніхто посуд не помив.
Нічого, зїли ж! не вгамовувалася Зінаїда Аркадіївна. А я за вами потім плиту відтирала півгодини. У мене, між іншим, тиск!
Чоловік Олени, Віктор, у такі моменти або йшов на пробіжку, або надягав навушники. Казав, що у нього важливі дзвінки, але Олена знала він просто не знав, що робити. Обрати сторону? Неможливо. Краще сховатися.
Олено, поговори з чоловіком, шепотіла Марія Миколаївна, коли Віктор виходив із кухні. Нехай скаже матері, щоб не втручалася. Її онук теж, між іншим.
Мам, ти теж втручаєшся, тихо відповіла Олена.
Ну, а як інакше, якщо я бачу, що все валиться з рук? Хто з Софійкою гуляє? Хто купив їй нові черевики? Хто вночі прала?
Мам, годі. Ми не на змаганнях.
Але вони були. Усі три: Олена, її мама і свекруха щодня боролися за статус «головної жінки в домі». А Віктор… Віктор намагався не потонути.
Одного вечора на кухні стався справжній бій.
Я попереджала, що середа мій день! кричала Зінаїда Аркадіївна. Чому знову ваша каструля на плиті?
Бо я зайнята дитиною, і мені немає коли звірятися з вашим графіком! спалахнула Марія Миколаївна.
А хто вас просив втручатися в наш дім?
Наш дім?! Та я, між іншим, зробила ремонт на кухні, поки ви з турпутівками по Єсентуках їздили!
А у вас, Маріє, на все одна відповідь «я все зробила». Може, ще й онучку народили?
Олена ввірвалася на кухню в момент, коли борщ той самий, «не за графіком» з гуркотом виливався через край.
Все! Годі! закричала вона. Заберіть обидві каструлі! Завтра буде суп-пюре з терпіння!
Обидві матері одночасно замовкли.
Я вам не пішак між двома фронтами, зрозуміли? Я людина! Жінка, у якої, між іншим, гормони скачуть, груди болять, дитина не спить, а бажання щось варити нуль! голос задрижав. Годі!
І вона пішла у ванну, грюкнувши дверима. Там було тихо. І тільки в цій тиші до неї дійшло: ніхто з них ні мама, ні свекруха не винні. Вони просто не вміють відпускати.
Наступного дня вона оголосила: буде прання. Спільне. Якщо білизну постійно плутають, шкарпетки губиЧерез рік вони всі зібралися на Софійчині перші іменини, де борщ варили разом, регочучи над тим, як колись воювали за право його готувати.
